Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ “Мова – спадщина духовності народу” (твір – міркування в публіцистичному стилі)

“Мова – спадщина духовності народу” (твір – міркування в публіцистичному стилі)

Дійсно, Мова – це спадщина духовності, це характер народу. У ній відбиті його звичаї, побут. Але мова не може існувати окремо, і тут виникає нове поняття – народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нероздільні. І поки живе мова – буде жити й народ. Не стане мови – не стане й народу: він повністю розпорошиться між сильними народами. Недарма пригадуються рядки вірша Г. Рильська: “Як втеча виноградної лози, плекайте мову. Пильно й безперестану політь бур’ян. Чистіше сльози вона нехай буде…” Дійсно, у наших

руках Майбутнє нашої мови, а значить – і нашої націй. Саме ми маємо ще час, щоб возвеличити наша мова, вивести його на новий щабель розвитку

Українці! Задумайтеся, чи не виникає у вас почуття гордості за нашу країну, коли ви чуєте такі імена – Ярослав Мудрий, Володимир Великий, Тарас Шевченко, Іван Франко, Соломія Крушельницкая. Невже не щемить приємно в душі коли, коли на змаганнях піднімається Прапор України? Так чому ж ми дозволяємо собі разочаровываться в нашій мові, забруднювати його сленговыми словами? Адже мова – це те, що з’єднує нас?! Отже, як говорив відомий український поет В. Сосюра:

Ми

з ним відомі всюди, усе в ньому, що необхідно нам, є. А хто своя мова забуде, той серце забуде своє

Який чудовий український степ улітку! Особливо в червні, коли трави буйні й свіжі! Сонячні промені торкається квітів – сині, жовті, рожеві, червоні… Зненацька зривається вітерець, качає траву й квіти, розносить чудовий, солодкувато-терпкий аромат червневого степу

Пізніше, у серпні, коли сонце стає більше твердим, степ стає зовсім інший. Жовта суха трава, гаряче небо, жодного подуву вітерцю… Але якщо уважно придивитися, життя тут вирує: усе ще літають метелики, подекуди бігають миші, ящірки, шугають птаха… Степ готується до приходу осінися

И осінь не змушує себе чекати. Приходить у степ Дощова цариця! Ховаються звірі й комахи, погода погіршується, вечори стають холодніше. День і ніч ідуть дощі, начебто осінь угамовує спрагу розігрітої за літо землі. Засипає українська степ

Наступає зима. Випадає сніг, сріблистий і чарівний. Куди не кинь погляд – усюди все біле. До самого обрію. Біле небо, немов ковпак, накриває степ. І, здається, що не вирватися звідси тому, хто мав сміливість сюди заблукати

Але от небо оживає. Визирає через хмару проміннячко весняного сонця! Із землі потихеньку з’являються “иголочки” зеленої травички. Життя набирає силу

От весняний степ уже зовсім ожив! Небо блакитне-преблакитне, Хмари препухнаті, серед зеленої травички ворушаться комахи, з’являються перші квіти. Усе радується, живе, цвіте. Як добре в українському степу навесні! За травнем приходить червень… Все йде по колу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Мова – скарбниця духовності народу (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Кожен народ має свою неповторну скарбницю – рідну мову. А мова – це глибина тисячоліть, неповторна історія розвитку людства, що прийшло на цю землю творити добро. “Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги” (В. Сухомлинський). Українська мова дивує й...
  2. Мова – душа народу (Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі на суспільну тему) Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і...
  3. Твір-опис – українознавча змістова лінія Який чудовий український степ улітку! Особливо в червні, коли трави буйні та свіжі! Сонячне проміння торкається квітів – синіх, жовтих, рожевих, червоних… Зненацька зривається вітерець, хитає трави й квіти, розносить чудовий, солодкувато-терпкий аромат червневого степу. Пізніше, у серпні, коли сонце стає жорсткішим, степ стає зовсім іншим. Жовті сухі трави, гаряче...
  4. Мова – скарбниця духовності народу Мова народу – найкраще з квітучого його духовного життя, що ніколи – не в’яне й вічно знову розпускається. Ще В. Сухомлинський писав, що рідна Мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і сла ву, ;< культуру і традиції. Бо в...
  5. З вірою в майбутнє (твір у публіцистичному стилі) Майбутнє… Омріяне, бажане, сповнене надій та сподівань. До нього нас безупинно несуть потоки ріки життя. Майбутнє кожного з нас переплітається, як дівоча коса, і створює майбутнє України. Та чи можливим є майбутнє без минулого та сьогодення? Ні, саме на них, це­глинка за цеглинкою, вибудовується майбутнє. Та, на жаль, дуже часто...
  6. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Та тому що нехтування ними відбувається на кожному її році. У школі, в цьому осередку добра й тепла, теж відчувається це нехтування. Навіть вираз такий можна почути від старших учнів: “Бути порядним сьогодні не модно”. Дожилися! Одним словом, “доборолась Україна до самого...
  7. Роде мій красний… (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) План I. Спільна Вітчизна для багатьох народів. II. Народ починається з людини. 1. Національні корені моєї сім’ї. 2. Моя рідна материнська мова. 3. Національні традиції населення України. 4. Посилаючись на літературні джерела… 5. Мої славетні земляки. III. Я вірю в свій народ. Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних народів....
  8. Мова – скарбниця духовності нації Мова народу – найкраще із квітучого його духовного життя, що ніколи – не в’яне й вічно знову розпускається. Ще В. Сухомлинский писав, що рідна Мова – це неоціненне духовне багатство, у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру й традиції. Тому що в рідному...
  9. Твір (за складним планом) у публіцистичному стилі Яким я бачу світ План: 1. Наш світ великий і цікавий. 2. Людина змінює світ: а) постійне пізнання оточуючого; б) проблеми сучасності; в) світ духовності. 3. Я хочу, щоб світ нагадував квітучий сад навесні. Наш світ безмежний. Щодня дізнаємося пре нього багато цікавого: звідки сходить сонце і чому зиму змінює...
  10. Молодь і сучасність (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) План I. Історію вершать молоді. II. Молодь на передньому краї життя. 1. Гідні приклади попередників. 2. Молодь і демократизація країни. 3. У вирі політичного життя. 4. Вплив молоді иа духовність суспільства. 5. Долаючи перешкоди… III. Без сучасного не буває майбутнього: Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше...
  11. Житиме село (твір у публіцистичному стилі) Зимові канікули я провів у селі Сніжкове. Там живуть родичі мого батька, які запросили нас у гості. В цьому селі я неодноразово бував улітку, а ось взимку – вперше. Коли ми приїхали сюди зараз, я навіть розгубився: я не впізнав знайомого села. Влітку воно потопає в зелені. Дерева ніби тіснять...
  12. Твір у публіцистичному стилі на суспільну тему В ім’я майбутнього. Сьогодні не тільки багато говорять, але й намагаються зробити, щоб Україна стала правовою державою. Уже є загальновизнаним положення про те, що саме дотримання прав людини лежить в основі формування правової, демократичної держави: не може бути правовою держава, не будучи демократичною і навпаки. Скажімо так: правова держава є...
  13. Незалежність моєї вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) План I. Осмислення поняття “незалежність”. II. Шляхами незалежності. 1. Я пишаюсь незалежною Батьківщиною. 2. Внесок наших попередників у незалежність України. 3. Ставлення до незалежності моєї сім’ї. 4. Труднощі на шляху незалежності. III. Мій внесок у незалежність України. Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не розуміючи, що...
  14. Паросток дав притулок клен. Твір у публіцистичному стилі Дорога від будинку до моєї школи лежить через сквер. Особливо подобається мені кленова алея. Високі старі клени. Улітку під ними густа тінь, провесною земля тут засіяна дрібними квіточками лимонного кольору, які видають ледь кислуватий приємний аромат. А восени клени особливо гарні. Як підходить їм яскраво-жовтий одяг! У місячному сяйві або...
  15. Спілкування – це наука або мистецтво? (Твір у публіцистичному стилі) Думаю, що кожний на питання: чи вмію я спілкуватися, – відповість так: “Скільки живе людина, стільки він учиться”. Знань ніколи не буває багато. А знання язикового етикету характеризують загальний рівень інтелекту й структури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень, мовознавцями, психологами, ученими різних наук. Чому ж цьому питанню...
  16. Твір про мистецтво у публіцистичному стилі Мистецтво завжди було предметом гарячих дискусій у суспільстві незалежно від його національної приналежності. Це, по-перше, продиктовано універсальним сенсом самого мистецтва як явища, а по-друге, цей вид людської творчості має великий суб’єктивний аспект, адже кожна людина по-різному сприймає те саме явище. Мистецтво змінюється з плином часу. Навіть краще сказати, що мистецтво...
  17. Парни і сквери – справжня окраса міста (твір з елементами опису природи в публіцистичному стилі) ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Парни і сквери – справжня окраса міста (твір з елементами опису природи в публіцистичному стилі) Протягом десятиліть у нашій країні тисячі людей працювали над створенням у містах і селищах парків, скверів, зелених зон, де жителі могли б відпочивати, дихати свіжим повітрям, милуватися деревами й квітами. Ми...
  18. Земля і хліб. Твір в публіцистичному стилі Хто ж пожаліє природу, як не земля? Хто ж пожаліє землю, як не людина? Н. Гавриленко: Земля! Саме тепер вона, оброблювана багато століть плугами й машинами, зорана і розрита, переміряна безкінечними дорогами й залізничними коліями, потребує нашої турботи. Тепер, змучена й спрацьована, волає вона до нас про допомогу. Хто захистить...
  19. Не шкодуйте часу на добрі справи! (Твір-роздум у публіцистичному стилі) У сучасному світі існує багато доброчинних організацій – це люди, сповнені ентузіазму та бажання допомогти, насправді благородні люди. Завдяки їхній ді­яльності кожен може подарувати щось дитині, яка виховується в інтернаті, допо­могти грошима тяжкохворому, внести власну часточку до будівництва пам’ятника чи лікарні. Як часто люди гак занурюються у власні справи, власні...
  20. Мій батько (твір-роздум у публіцистичному стилі на морально-етичну тему) Кого здивуєш березою? Ми проходимо повз берези, іноді навіть не помічаючи їх. Береза – постійний супутник нашого життя. Вона, радісна і ошатна, має у своєму одязі два головних кольори рідної природи – зелень луків і білизну засніжених полів. І як же їй личать ці два кольори! Мій батько – художник....
“Мова – спадщина духовності народу” (твір – міркування в публіцистичному стилі)
«
»