Казкова повість “Маленький принц” написана Екзюпері і для дітей, і для дорослих. Як і всі книги письменника, вона – про повагу до людей, про відповідальність перед людством. І ще про те, як навчитися цьому складному ремеслу. Екзюпері не любить наставлянь, як не люблять їх всі діти. Але, розповідаючи історію Маленького принца, він разом зі своїм героєм переконує читача в простих і мудрих істинах. Слухаючи дзвінкий голосок Маленького принца, розумієш, що в гуркоті великих міст і в повсякденній суєті і турботах відмерла в “дорослих”
людях природна щедрість серця, зникли відвертість і щирість стосунків, хазяйська дбайливість про чистоту своєї планети. Вони дедалі більше занурюються у світ цифр, “забираються у швидкі поїзди” і вже самі не розуміють, чого шукають. “Вони не знають спокою і кидаються то в один, то в інший бік”. Світ дорослих людей на землі – це світ “королів”, “п’яниш.”, “географів”, “ділків” і “честолюбців”, що перестали розуміти, “що таке життя”, “що важливо і неважливо”. Не так треба жити, як живуть ці диваки – дорослі. Замість того щоб прикрашати свій будинок, обробляти
свій сад, свою планету, вони ведуть війни, тиранять інших людей і потішаються суєтним життям. Людям багато чому треба навчитися: радіти заходам і сходам, милуватися красою полів і пісків, цінувати воду глибоких колодязів і сяйво зірок у небі. Треба думати про маленькі й великі турботи своїх сусідів по Всесвіту. Треба втішити того, хто плаче на твоїй планеті. Не можна забувати друзів і “тих, кого ти приручив”. Людина повинна почувати свою відповідальність за інших, за все, що відбувається у світі. Екзюпері дивиться на людей очима Маленького принца, що прилетів з іншої планети. Чи зуміємо ми самі подивитися на себе з боку? Чи осилимо “суворий суд над самим собою?” Письменник вірить у перемогу здорового глузду навіть у дорослих людей. Інакше він не став би розповідати історію Маленького принца з астероїда Б-612.
