Поет у Росії – більше чим поет. У ній призначено поетами народжуватися лише тим, у кому бродить гордий дух громадянства, кому затишку ні, спокою немає. Е. Евтушенко Поема “Братня ГЕС” була написана Е. Евтушенко в середині шістдесятих років, по свіжих враженнях від грандіозного будівництва. У ній звучить гордість за людей і країну, що здійснюють такі небувалі проекти. Я ж хочу зупинитися на вступі до поеми, названої автором “Молитвою до поеми”. У ній Евтушенко, згадуючи своїх великих попередників: Пушкіна, Лермонтова, Некрасова –
“просить” у них допомоги виразити всю глибину й силу задуманого. Поет хоче бути гідним тої епохи, у якій живе й творить. Поет у Росії – Більше чим поет. У ній призначено поетами народжуватися лише тим, у кому бродить гордий дух громадянства, кому затишку ні, спокою немає. Поет у ній – Образ століття свого й майбутнього примарний прообраз. Поет підводить, не впадаючи в боязкість, Підсумок усьому, що було до нього. У вступі звучать думки про те, що поет – спадкоємець вікових традицій, це для нього не вантаж, а велика комора, скарбниця, з якої він буде черпати натхнення все життя
Чи Зумію? Культури не
вистачає… Нахватанность пророцтв не обіцяє… Але дух Росії треба мною витає й дерзновенно пробувати велить. І на коліна тихо стаючи, готовий і для смерті й перемоги, прошу смиренно допомоги у вас, великі російські поети… Згадуючи класиків російської поезії, Евтушенко не тільки виражає їм свою вдячність і замилування, але говорить про свою наступність традиціям російської поезії. Прекрасно володіючи віршем, Евтушенко, не наслідуючи, починає говорити з Пушкіним його мовою, з Лермонтовим – по-лермонтовски, з Пастернаком – на його мові. Дай, Пушкін, мені свою співучість, своє розкуте мовлення, свою чарівну долю – як Би пустуючи, дієсловом палити. Дай, Пастернак, смещенье днів, смущенье гілок, сращенье заходів, тіней… Щоб вовек твоя свіча в мені горіла. Це по плечу тільки великому майстрові, і саме таким поетом розкривається Евтушенко в цій поемі й у вступі до неї. У попередників просить поет натхнення, щоб зуміти оспівати грандіозні здійснення народу, але й не умолчать про те сміття, що приліпився до великого народу
Дай, Маяковський, мені глыбастостъ, буйство, бас, непримиренність грізну до покидьків, щоб зміг я, крізь час прорубясь, сказати про нього, товаришам нащадкам. Поема “Братня ГЕС” написана в середині шістдесятих, але звучить актуально й у наші дні, така сила класики, а те що Євгеній Олександрович Евтушенко – класик, уже не викликає сумніву
