“Мне дали имя при крещении – Анна” (за творчістю А. Ахматової)
На зламі минулого і теперішнього століть, напередодні Жовтневої революції, в епоху, уражену двома світовими війнами, у Росії виникла і склалася одна з найзначніших у всій сучасній світовій літературі “жіноча” поезія – поезія Анни Ахматової. За висловом О. Коллонтай, Ахматова дала “цілу книгу жіночої душі”. Вона “вилила в мистецтві” складну історію жіночого характеру, виявилася відкривачем великої і невідомої до того в поезії царини. При цьому Ахматова завжди залишалася поетом традиційним, який поставив себе під стяг російської
“Велика земна любов” – от рушійний початок усієї її лірики. Вірші Ахматової – не просто роздуми про любов, не фрагментарні позначки, нотатки; гострота поетичного бачення поєднана з гостротою думки:
Я на солнечном восходе
Про любовь пою,
На коленях в огороде
Лебеду полю.
Але любов у віршах Ахматової не тільки щастя, дуже часто це страждання, муки, болісний, хворобливий злам душі. Почуття, саме по собі гостре і надзвичайне, одержує додаткову трагічну наповненість.
Вже в найперших віршах Ахматової живе не тільки любов-обожнювання. Вона часто
О нет, я не тебя любила,
Палила сладостным огнем,
Так обьясни, какая сила
В печальном имени твоем.
Це співчуття, співпереживання, жалість робить вірші Ахматової справді народними, епічними. Крім того, у її віршах живе ще одна любов – до рідної землі, до Батьківщини, до Росії:
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам,
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Любов до Батьківщини в Ахматової не предмет аналізу, міркувань або розрахунків. Буде вона – будуть життя, діти, вірші.
Анна Ахматова прожила довге, тяжке і щасливе життя. Хоча чи можна говорити так про жінку, чоловік якої був розстріляний, а син переходив із в’язниці до заслання, яка майже завжди жила в бідності й у бідності померла, пізнавши всі втрати, крім позбавлення Батьківщини?
Я думаю, що можна, тому що вона була поет: “Я не переставала писати вірші. Для мене в них – зв’язок мій з часом, із новим життям мого народу… Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події, яким не було рівних”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)