Між життям і смертю, твір за повістю Г. Квітки – Основ’яненка “Маруся”
Ви, мабуть, читали “Вечори на хуторі біля Диканьки” М. Гоголя? Так от, твори Г. Квітки-Основ’яненка – це ніби продовження цієї повісті. Тільки там немає ні страшних потвор, ні чортів (є, правда, відьми)-. Але подібні вони до “Вечорів…” своєю селянською тематикою, тим незвичайним малоросійським колоритом, який в той час чарував не тільки самих українців, а й росіян. Взагалі ж, повісті Квітки-Основ’яненка можуть вас дуже розчулити, наприклад, повість “Маруся”. А ті, хто любить посміятися, можуть прочитати “Конотопську
Василь дуже швидко й легко розв’язує проблему “найомщика” – складну і нерозв’язну для сироти в тодішніх умовах: йому наче з неба вродився казково добрий і щедрий хазяїн, який за вірну одно-дворічну службу обіцяє найняти іншого в рекрути замість Василя. А тут і Марусі захотілось, щоб не було свідків її зустрічі з Василем, – і автор негайно, за один день, навіть порушуючи народні звичаї, “віддає” її подругу Олену заміж далеко, в інший хутір. Захотів Василь познайомитися з батьками Марусі – і автор “пропонує” йому випадок: Василь виручає з біди чоловіка, в якого віз поламався в полі, і супроводить його аж додому; виявляється, що то й був Наум Дрот. Навіть найвищий драматизм становища – хвороба й смерть Марусі – теж не вмотивовується психологічно, а спричиняється тільки випадком: у розпалі літа Маруся застудилася й померла. І ще випадок, як у казці чи в пісні: Василь повертається саме в день похорону Марусі.
Казка не казка, а згадки еро це та про пісенність повинні нам допомогти, адже ми якраз і будемо писати про те, як автор зображує життя і побут українського селянства. Тут можете зауважити, що в повісті ми знаходимо відгомін тем, сюжетів, мотивів багатьох пісень. Наприклад, є пісня, де розповідається про те, як від’їхав козак на полювання, повертається і застає Марусю мертвою. А далі чути голосіння. Зовсім як у творі Квітки.
Мотиви розлуки і смерті закоханих створювалися автором під сильним впливом відповідних мотивів народної пісенності. Досить часто в піснях розлучниками закоханих виступають батьки. “У піснях цей мотив має загальний характер. Квітка ставить його на конкретну основу, переносить у реальні обставини, подає детальну суспільну мотивацію вчинку Наума Дрота.
Звернемося до образу Марусі. Вона, з погляду автора, – цілком ідеальний персонаж. Ось її портрет: “Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані”.
Чи не нагадує цей портрет дівчину-красуню з народної поезії? Очі чорні, як терночок, Брівки рівні, як шнурочок, Личко біле, рум’янеє, Серце ж моє коханеє.
Головне, що, беручи для характеристики загальні портретні риси з народної творчості, письменник не наділяє Марусю достатньою кількістю індивідуальних, неповторних рис. Навіть ім’я для неї автор вибрав найбільш поширене в народних піснях.
Зверніть увагу не тільки на зовнішню красу Марусі, а й на її гарний український одяг, манери, поведінку, підкресліть високі моральні якості. Можете навіть написати, що це ідеал селянської дівчини: “На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще к тому тиха, і смирна, і усякому покірна” . Тільки не треба сміятися з її покірності – це було за часів Квітки-Основ’яненка. Звичайно ж, зараз в “моді” брикливі дівчата, які “смалять” не гірше, ніж чоловіки, або таку утнуть лайку, що аж вуха в’януть. Та й працювати вони не дуже кидаються, хіба тільки мати примусить або знатимуть, що за Це щось одержать: чи нові джинси, чи кожушанку. Але в ті часи однією з найголовніших позитивних якостей людини народ вважав працьовитість. Серед основних рис образу Марусі письменник підкреслює те, що вона була “до усякого діла невсипуща”: “…а що роботяща! І на батька, і на матір, і на себе пряде, шиє, миє, і сама усе одна, без наньмички, і варить, і пече”. Весь час Маруся У праці: то коло печі, то коло корови, навіть була й “з батьком у полі”. Зверніть увагу, це і є життя, побут українського селянства.
Визначимо, де ще зображує письменник побут народу, його життя. Наприклад, це примовляння Наума над мертвою донькою, подані у формі народного голосіння: “Узяла наші радощі з собою: хто вас буде веселити такою добрістю, як ти? Хто нас, як билиночок у полі, буде доглядати?..”
Також детально описуються ритуальні драматичні дійства, пов’язані зі сватанням, з весіллям, із похороном; вмонтовуються відповідно до дійства українські весільні пісні. А яку неперевершену майстерність виявив автор в описі танцю дівчат і парубка Дениса на весіллі! Зверніть також увагу на картини природи. Адже селяни живуть не у вакуумі, а в мальовничому місці, де співають солов’ї, де на небі можна побачити зорі, де є ліс і річка. При написанні твору не забудьте підсилювати свої думки цитатами, щоб було зрозуміло, що текст ви все ж читали, а не вдало переписали свій твір з критики. Але надмірно не захоплюйтесь. У вступі напишіть, що Квітка-Основ’яненко не випадково ввів у свою повість елементи народного фольклору, зобразив життя і побут українського селянства. Виявляється, він збирав фольклор, захоплювався їм. У висновку не забудьте висловіити свої думки та враження від твору. Можете порівняти із сучасним життям українців і зробити висновок, чи так зараз проходять весілля, похорони – взагалі, чи багато залишилося тих звичаїв, котрих раніше українці свято дотримувалися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)