Михайло Шолохов
Михайло Шолохов
(1905-1984)
Життя і творчість
Російський письменник Михайло Шолохов народився 11 травня на хуторі Кружилинському станиці Вешенської в селянській родині. Навчався в церковнопарафіяльній школі, згодом у гімназії, закінчивши чотири класи. Початок революції та громадянської війни завадив майбутньому письменникові продовжити освіту. Шолохов служив в станичному ревкомі, добровольцем вступив до продовольчого загону. Наприкінці 1922 р. він переїхав до Москви, збираючись навчатись. Тут він спілкується з поетами та письменниками
Після 1925 року в газетах з’являються і оповідання Шолохова, згодом об’єднані в збірки “Донські оповідання” та “Лазуровий степ” (1926). Наприкінці 1926 р. він починає писати роман “Тихий Дон”, перша книга якого була опублікована на початку 1928 p., відразу здобувши широке визнання й захоплені відгуки відомих письменників (серед них М. Горького). В1929 р. окремими виданнями виходить друга
Під час Великої вітчизняної війни Шолохов був військовим кореспондентом “Правди”, “Червоної зірки”, часто виїжджав на фронт. Його нариси “На Дону”, “На Смоленському напрямку”, оповідання “Наука ненависті” публікувалися в різних виданнях і були вельми популярними. Під час війни почав публікацію розділів зі нового роману “Вони билися за Батьківщину”.
У післявоєнні роки письменник присвячує багато часу громадській діяльності – бере участь у роботі Всесвітнього конгресу діячів науки та культури на захист миру. У 1950-ті працює над продовженням роману “Вони билися за Батьківщину”, публікує оповідання “Доля людини”. У 1960 р. виходить друга книга “Піднятої цілини”. Визначною подією стало присудження Шолохову в 1965 році Нобелівської премії за роман “Тихий Дон”.
Усе життя М. Шолохов прожив у рідній станиці, тут і помер у 1984 році.
Михайло Шолохов був свідком етапних подій в історії своєї країни – громадянської війни, колективізації та Великої вітчизняної війни, й ці події він відобразив у своїй творчості. Твори письменника настільки правдиві, монументальні й багатогранні, що за ними можна вивчати історію держави. Він відображав життя таким, яким воно було. У ранніх творах, що були об’єднані в збірку “Донські оповідання”, Шолохов показує безжальну правду громадянської війни, що розділила вчорашніх друзів, навіть членів однієї родини, на непримиренні табори.
Паралельно з роботою над оповіданнями письменник створює роман-епопею “Тихий Дон”. Центральне місце в романі посідають події громадянської війни на Дону, і зокрема історія верхньодонського антиреволюційного повстання козаків. Письменник у цьому творі геніально показав усі перипетії життя людини на зламі історії. Епічне зображення великих історичних подій сполучається з дивовижною ліричністю викладу, переданням найтонших ліричних переживань людей, розкриттям їхніх найпотаємніших почуттів і думок.
У романі “Піднята цілина” йдеться про труднощі процесу колективізації на селі.
Роман “Вони билися за Батьківщину” розповідає про тяжкі дні відступу радянської армії під час Великої вітчизняної війни.
“Доля людини”
Після війни, в 1957 році, Шолохов опублікував оповідання “Доля людини”. У цьому творі автор оригінально розкрив тему людини на війні. В оповіданні ведеться епічна розповідь про кілька епізодів із життя героя. Цікавою є композиція твору. Починається він описом першої післявоєнної весни, а далі автор говорить про зустріч із незнайомою людиною, що розповідає про своє життя. Основна частина твору – це оповідання в оповіданні. Оповідь ведеться від першої особи. Головний герой Андрій Соколов вибирає найголовніші епізоди свого життя. Він часто перериває оповідь, бо переживає все знову, і цей прийом надає оповіді емоційності та переконливості. Шолохов – майстер створення образів. В оповіданні на повен зріст постає людина з тяжкою долею. Із розповіді Андрія ми дізнаємося, що він ровесник століття. Портретну характеристику Соколова автор подає деталями. Спершу він виділяє “велику, черству руку”, потім “очі, ніби присипані попелом, сповнені такої невичерпної смертної туги”. Образ Андрія Соколова доповнюється мовленнєвою характеристикою – він часто використовує професійні слова, прислів’я, неправильно побудовані вислови, що створює образ простого трудівника. Герой ненавидить війну, що відняла в нього родину, сподівання на краще. Залишившись самотнім, Соколов не втратив людяності, він помітив і прихистив безпритульного хлопчика. Образ Ванюшки в оповіданні з’являється разом із образом Андрія Соколова. Портрет його побудований на різкому прийомі контрасту, він протиставляється портрету Андрія Соколова. В оповіданні є ще один яскравий образ – образ Ірини. Вона виховувалася в дитячому будинку, була вона “спокійна, весела, догідлива й розумниця”. Вимальовується в кінці оповідання й образ автора, людини, уважної до людських доль. Упродовж усього оповідання автор намагається показати душевну красу людини-трудівника, яку не скорять ніякі трагедії. Письменник висловлює впевненість у тому, що поруч із Андрієм Соколовим зростає нова людина, готова здолати будь-які випробування долі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)