Місто, у якому мені хотілося б жити (твір-розповідь)
Одного разу ми з батьками гуляли містом. Після тривалої спеки прийшла легка прохолода. Ми зайшли до центрального міського парку. Але як же ми здивувалися, коли побачили, що знайомі алеї були перетворені у своєрідні квартали майстрів. Одну з алей зайняли майстерні ковалів, сусідню облюбували майстри різьблення по дереву. Свої алеї були в гончарів, майстрів художньої вишивки, кулінарів, художників. “Але ж це справжнє місто в місті!” – вигукнув тато. Він звернув нашу увагу на барвистий стенд із покажчиками алей – вулиць цього незвичайного
Ми затрималися в кулінарних рядах. І не тільки тому, що там було багато усіляких смачних
Ми йшли з Міста Майстрів не з пустими руками. Мама купила вишитий яскравими нитками рушник, кілька виробів з дерева. Але найголовніше – ми були переповнені враженнями. Я подумав: а що якби декілька вулиць нашого міста перетворити в майстерні під відкритим небом, де б своє мистецтво демонстрували народні умільці! Можна було б просто з вікна будинку спостерігати за їхньою роботою. І вирішити самому, чим захопитися, зайняти свій вільний час, а то й перетворити захоплення в професію.
От у якому місті мені хотілося б жити.