Міні-твір на тему: “Духовні орієнтири повісті “Земля” Ольги Кобилянської”

Свою повість “Земля”, яка стала вершиною творчості Ольги Кобилянської письменниця закінчує у 1901 році. Згодом цей твір викликав захоплення як в Україні, так і в багатьох країнах Європи. В повісті письменниця гармонійно об’єднала особисте і суспільне, із вічні проблеми страждання та любові, кохання і ненависті, добра і зла. Перечитуючи повість, вже з перших рядків відчуваєш, як О. Кобилянська переймається долею кожного героя свого творі, як разом з кожним з них страждає, разом з ними сподівається на краще. Скоріш за все, саме тому у читачів

і з’являється почуття глибокої довіри до подій, які майстерно змалювала у своєму творі письменниця.

У повісті “Земля ” сучасні читачі можуть відкрити для себе суперечливий і досить складний образ українського селянина з його постійними проблемами, етичними нормами і моральними засадами. Саме яскравим відображенням життя безземельних і малоземельних селян Буковини на межі XIX – XX століть О. Кобилянська розкриває теми безмежної влади землі над людиною.
Земля у всі часи була володаркою селянина від його народження до самої його смерті. Тому саме земля стоїть у центрі однойменного твору

і саме земля є його головною героїнею. Завдяки тому, Що О. Кобилянська незвичайно тонко розуміла природу і відчувала її своєю душею, письменниці вдалося наділити рідну землю найкращими типовими рисами живої істоти та проникнути у найглибші і добре приховані її таємниці. Селяни поєднані с землею своїм життям, своєю душею, і саме земля визначає її духовний світ, закони і мораль, саме земля закладає основи підсвідомого уявлення кожної людини про життя та смерть, вічність та небуття.

У одному з сіл, в одній із родин сталася справжня трагедія – за землю брат убив свого брата. Такий жахливий випадок вражає кожного, він змушує читача замислитися над причиною цього жорстокого братовбивства, над сутністю людини та над тим, що у житті людини є найважливішим. Ця трагедія змушує замислитися над власним життям і врешті-решти прийти к висновку, що витоки майже всіх людських вчинків – у душах людей. І мабуть зовсім недарма О, Кобилянська для показу боротьби добра і зла узяла звичайне українське село, в якому століттями встановлювалися традиції і моральні засади, для показу того, що усі наші вчинки рано чи пізно повертаються до кожного з нас, як бумеранг. Село для нашої країни – праматір. Кожен з нас, будь ми селяни чи мешканці великого міста, несе в собі щось від села, від рідної землі. Це досить закономірно, бо саме у селі формувалася наша мораль, культура, традиції і звичаї – ті неписані закони, на яких зростала українська нація.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Міні-твір на тему: “Духовні орієнтири повісті “Земля” Ольги Кобилянської”