Мини-твір на тему: “Брехня – рідна сестра страху”
Брехня ніколи не прикрашала людину. Навряд чи можна зустріти когось, хто готовий твердо стверджувати, що брехати – це добре і природно. У той же час слід констатувати, що, так чи інакше, брешуть практично всі люди. Особисто я можу визначити декілька видів брехні, розділивши їх на дві категорії. Про першу категорію говорять частіше – це брехня оточуючим, але мало хто замислюється про інший вид брехні – брехня самому собі.
Брехня оточуючим – явище поширене. Зазвичай воно полягає в повідомленні іншим людям неправдивих відомостей чи
Люди значно менше говорять про існування брехні самому собі, але вона анітрохи не менш значуща у філософському плані, ніж брехня оточуючим. Проявляється вона в тому, що людина практично в будь-якому випадку шукає і знаходить виправдання у всіх своїх провинах, зазвичай вина перекладається на когось іншого або на складні життєві обставини. Думається, що існування такого виду брехні обумовлено не стільки соціальними факторами, скільки біологічними, адже, визнаючи кожен раз власну провину, людина ризикує опинитися в психологічній ямі і постійно перебувати в депресії.
Але основною причиною обох цих видів брехні є страх. У дитинстві дитина боїться покарання з боку батьків і тому бреше, дорослі люди бояться осуду і тому брешуть. Дуже часто люди бояться зізнатися самим собі в реальних мотивах своїх дій, а іноді у своїй аморальності та непорядності, і тому стверджують про існування “корисної брехні” та використовують її. У деяких людей все це дійшло практично до параної – вони навіть бояться здатися неввічливими і непривітними і тому посміхаються і невтомно намагаються всім вгодити. Втім, навряд чи варто засуджувати когось за подібне. Кожен сам господар своїм словам і вчинкам, а єдиним дієвим обмеженням для будь-яких дій в сучасному суспільстві є закон.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)