Як правило, під людським милосердям сприймається можливість людини надавати комусь серйозну і в той же час повністю безкорисливу допомогу виходячи виключно з власної доброти. Сучасний світ став досить жорстоким і меркантильним. Більшість сучасних людей в якості основної цінності називають виключно гроші, а тому економлять і їх, і власний час, даючи суспільству дійсно дуже мало прикладів справжнього милосердя. Все це змушує задатися питанням про те, чи є милосердя поодиноким випадком чи все-таки нормою життя, хоча б для деяких людей.
Відповідати
на це питання зовсім не так просто, як, бути може, комусь може здатися. Проблема в тому, що справжнє милосердя – це така річ, про яку в взагалі-то зовсім не прийнято кричати або хвалитися. Людина, яка поставилася до когось милосердно, зазвичай зробила це з чисто духовних спонукань, вона зовсім не бажала стати популярною, відомою на весь світ або суспільство чи кимось визнаною. Вона зробила це тільки тому, що не могла бачити, як хтось страждає або мучиться без її допомоги. З цієї причини зазвичай приклади милосердя не стають аж надто широко поширеними, а милосердні люди залишаються зовсім не популярними.
Якщо міркувати суто теоретично, я не виключаю, що такі люди дійсно існують. Все-таки людина походить від Бога, а це означає, що у неї є щось божественне, що дозволяє їй бути дійсно доброю, гарною і такою, яка проявляє найвищі якості. У той же час, я з такими людьми особисто не знайомий, а розповідями про велике милосердя та й усі інші види добрих вчинків з телевізора довіряти ні в якому разі не можна. Одночасно з цим думається, що прояв милосердя у формі поодинокого випадку значно більш поширений. Все-таки людина, якою би вона не була, завжди має щось хороше в душі, і їй необхідно це хороше хоча б час від часу проявляти в повсякденному житті. Саме коли така необхідність виникає, людина починає робити щось дійсно милосердне. Інше питання – наскільки часто таке трапляється. Я думаю, що це відбувається зовсім не так часто, як декому можливо хотілося б.
Як не дивно, але милосердя є і поодиноким випадком, і нормою життя одночасно. Вже точно всі люди іноді хочуть зробити щось милосердне, хай навіть якщо це для них не є нормою. У той же час я щиро вірю в те, що є й такі люди, для яких милосердя – це абсолютний імператив, норма, згідно з якою вони живуть кожен день на землі. Хоч я і не знайомий з такими людьми, я думаю, що рано чи пізно таке знайомство відбудеться.
