Микола Куліш (1892-1937)
Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка на Херсонщині в бідній селянській родині. Початкову освіту М. Куліш здобув у школі того ж села в 1901 – 1905 роках. 1909 року він закінчив у містечку Олешки (тепер Цюрупинськ) училище та вступив до приватної гімназії. 1913 року в м. Сочі склав екстерном іспит за 6 класів гімназії, а влітку 1914 року вступив до Одеського університету. Але розпочалася Перша світова війна, і майбутній драматург потрапив до школи прапорщиків. Влітку 1915 року М. Куліш одружився. У серпні того ж року він був направлений
1924 року М. Куліш написав свою першу п’єсу “97”, темою якої став голод 1921-1923 років на селі. Прем’єра цієї п’єси відбулася в столичному Харківському театрі ім. І. Франка і стала подією в культурному житті України, зробивши загальновідомим ім’я драматурга. 1925 року М. Куліш переїхав до Харкова, де працював спочатку в народному комісаріаті освіти, а згодом – у редакції журналу “Червоний шлях”.
Прибувши до Харкова, М. Куліш одразу активно включився у літературне життя. З початком літературної дискусії у квітні 1925 року він стає на бік М. Хвильового. Коли наприкінці того ж року утворилася В АПЛІТЕ, М. Куліша обирають членом президії, а згодом і президентом цієї літературної організації. Він пише п’єси “Комуна в степах” (1925), “Зона” (1925), “Хулій Хурина” (1926), “Отак загинув Гуска” (1927) та ін.
У 1928-1929 рр. знаменитий режисер Лесь Курбас у театрі “Березіль” ставить п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” та “Народний Малахій”, що викликали палкі дискусії. Пізніше, після саморозпуску ВАПЛІТЕ, М. Куліш очолив українське товариство драматургів і композиторів, був членом редколегії журналу “Літературний ярмарок” (1929), членом президії ПРОЛІТФРОНТу. Коли під тиском Компартії 19 січня 1931 року ПРОЛІТФРОНТ припинив своє існування, хмари над головою драматурга починають густішати. Але восени 1931 режисер московського Камерного театру А. Таїров поставив нову п’єсу М. Куліша “Патетична соната”, яку не дозволяли ставити в Україні. Проте невдовзі п’єсу заборонили. Останнім твором М. Куліша, який 1933 року йшов на українській сцені, була трагедія “Маклена Грасса”, але і її після кількох вистав також заборонили.
Після цього життя драматурга іде до свого трагічного кінця. 14 червня 1934 року його виключають з партії, не дають можливості писати й друкуватися. 7 грудня 1934 року М. Куліш був заарештований і засуджений на 10 років. Його заслали до Соловецького табору, де й розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандормох в Карелії на честь святкування 20-ї річниці Жовтневої революції. В. Дрозд. “Білий кінь шептало”. Проблема людини в суспільстві, її знеособлення
П’єси М. Куліша позначені впливом естетики експресіонізму, що виявляється в “нервовій” емоційності та ірраціональності дії, використанні символіки, гіперболи, гротеску, підкресленого контрастування барві мотивів. З іншого боку, суттєвий вплив на творчість М. Куліша справив Мольєр, зокрема у використанні принципу драматичного контрапункту (антитетичності дії, коли синхронні репліки суперечать одна одній за змістом, бо відбивають протилежні позиції або бажання персонажів).
“Усі постаті комедії – тільки легкі й дотепні маски, і спроби знайти політичний зміст у комедії тільки позбавляють її головної прикмети – нечуваної в українському театрі легкости. Добрі мені позитивні герої комсомольці, що приходять у чужу хату з футбольним м’ячем і – “бах ногою м’яча” – і при цьому проповідують таку суспільну систему, де кожний буде тільки нумером,- “всесвітню нумерну систему!” Добрий мені позитивний герой Мокій, що мало не плаче від віршика “Під горою над криницею горювали брат з сестрицею” і “як стане коло української афіші – читає-читає, думає-думає, чи справжньою написано мовою, чи фальшивою!” Що ж уже казати про дядька Тараса!
Ні, Куліш не був тієї думки, що українське питання вирішується в хаті Мини Мазайла на Холодній Горі, і то в змаганні сповненого правильних проізношеній віршика “Пахнет сеном над лугами” з таким маленьким, але, Господи, яким же жалісним “Під горою над криницею”. Звичайно, час від часу у цьому граціозному перегоні масок виблискують колючі політичні репліки, але це тільки той перець, яким присипано традиційну комедію-балет про кружляння без ладу, мети й системи людців, поглинених формою життя, чи то буде всесвітня нумерна система, чи позірність прізвища.”
(2 votes, average: 4.00 out of 5)