Микола Джеря – активний борець за волю

Хто не знає, що таке рабство, духовне й фізичне? Саме такими рабами й були кріпаки, які все своє життя працювали на пана в той час, коли їхні власні сім’ї були під загрозою голодної смерті. Але були люди, які не мовчали, а сміло піднімали свій голос проти знущань, проти жорстокої експлуатації. Такою людиною з’являється переді мною Микола Джеря.

Автор тому і зробив його головним героєм, тому що має Джеря полум’яне серце, у якому знайшла собі місце воля до життя, воля на щастя. Як красиво завжди починається життя: які мрії, які надії, які

сни! Так було й з Миколою. Заснув начебто ненадовго та й почув крізь сон пісню, що здалася йому “якимсь дивом”. Згодом ця “пісня” вилилася в прекрасну любов, що проніс Микола Джеря через все життя, любов до простої дівчини Нимидоре. Працюючи поруч із Миколою на панському полі, вона розповіла йому про свою сумну сирітську долю, про важку роботу в батрацтві й на панщині. Жалібне оповідання дівчини викликав у молодого Джери глибоке співчуття до знедолених, запалив у ньому гнівну ненависть до кріпосників. Женившись на Нимидоре, Микола починає замислюватися над своєю долею. Йому дуже хочеться, щоб його дружина була

щасливої, щоб обоє вони працювали на себе, а не на пана. Але надії на краще в кріпаків не було. Безвихідність положення готовило Миколу до відкритого протесту, до рішучих дій. На жнивах, відробивши панщину, Джери, всупереч розпорядженню осавула, пішли жати своє жито. Ця непокора викликала конфлікт: “Осавул замахнувся на Миколу нагайкою”, а Микола пригрозив йому серпом. За розпорядженням поміщика Миколи і його батька відшмагали різками. До того ж, осавул ударив Нимидору за те, що вона на третій день після пологів не вийшла на панщину. “У Миколи боліло серце, а в душі заворушилася думка помститися за себе, за батька, за Нимидору”.

А тут ще й батько вмер, а платити подушний податок за нього треба. Нівідкіля чекати допомоги кріпакові! Під час жнив Микола знову виступають на захист кріпаків, радить їм збирати свій хліб, підбурює односільчан не йти на малий сніп жати в пана. Разом зі своїми однодумцями він мстив осавулові за його доноси й наклеп панові. Лупцюючи його киями, Микола зі злістю наказував: “Це тобі за пана, а це за панщину…”. Сутички Джери з паном стають усе напруженіше. А коли бунтарі довідалися, що Бжозовский збирається віддати їх у москалі, вони вирішують утекти від поневолювача. Рішучий протест Миколи проти гноблення начебто будить однодумців до відкритих дій. У ту ніч коли завербовані тікають із села, на панському току спалахують скирти жита й пшениці. Яскраве полум’я, що висвітлює шлях утікачам, символізує собою непереможну стихійну силу, здатну все змести на своєму шляху. Спочатку Микола зі своїми друзями за мізерну платню працюють на стеблевской сахарне. Уже через рік важка робота, недоїдання й журба глибоко відбилися на Джере: “Він так спохмурнів і змінився на особі, що його важко було довідатися”. Але довідається його пан Бжозовский, що приїхав шукати втікачів. Тут Микола готовий піти на всі, тому що тільки ненависть живе в його серце. Стільки ненависті нагромадилося в його душі, що Микола зі злістю розбиває золотний годинники, які забув пан. Тут Джеря – вольова, чесна людина, у якому кипить зла стихійна ненависть до всього панського. Умови, створені на сахарне були не краще, ніж у Стеблеве. А як годували! Від такої їжі вмер Петро Кавун. Джеря призиває не миритися з порядками на сахарне. Були побиті вікна в будинку хазяїна, а Микола хотів навіть побити Бродовского. Знову Микола бунтує, ненавидить. Це вже розпач…Довелося вербовчанам тікати. Бурлацька доля загнала їх у Бессарабію. Там вони почали працювати в рибальській ватазі Івана Ковбаненко. Але й тут бурлаки не мали спокою: поліція робила облави на втікачів, і їм доводилося ховатися. У боротьбі проти насильства й несправедливості Микола Джеря загартував свій характер. Навіть на суді над пійманими крепостними він тримається гордо й незалежно: “Його не зігнула недоля й важка неволя”. Мені здається. такої людини ніщо не може зламати! Коли було оголошено про скасування кріпосництва, Микола повернувся додому, але не застав уже в живих ні дружин, ні матері. Але й це не змогло вбити його бунтарський дух і після реформи Микола Джеря палко виступає проти панства.

Він викриває шахрайські вчинки волостного голови й домагається того, що його знімають із посади. Також призиває селян не брати поганих земельних наділів, не сіяти їх: “Хто посіє хліб, той буде зрадником громаді”, – радить наполягати на поверненні суспільних садів, які привласнив пан. Але й тепер Миколи садять у в’язницю й обурюється: “От тобі й воля!.. І навіщо було вертатися в цей проклятий край!”. В образі Миколи Джери втілені більші духовні сили народу. Але, на мою думку, яким би волелюбним не був Микола, яким би бунтарським не був у нього характер, він нічого не міг зробити сам, без допомоги людей. Потрібно було переходити від стихійної до організованої боротьби, згуртувати людей. А до цього, я вважаю, Микола Джеря ще не “доріс”, тому його мрія про щастя поки що була нездійсненна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Микола Джеря – активний борець за волю

Categories: Нові твори

Links