Мій М. А. Шолохов

Мій М. А. Шолохов Я все такий же, тільки мало-мало погнутий. М. А. Шолохов Михайло Шолохове Кожний відкриває його по-своєму. Одному близький Григорій Мелихов, відважний козак з роману “Тихий Дон”, іншому полюбився дід Щукарь, смішний дідок з моєї улюбленої книги “Піднята цілина”. Це й зрозуміло. Адже долі героїв, проблеми, підняті Шолоховым, співзвучні нашого часу

Любов, материнство, рідне вогнище от ті вічні цінності, про які оповідає автор в “Тихому Доні”. “Донські розповіді”Е В них Шолохов виразив своє відношення до

війни, що з’явилася трагедією народу. Вона згубна для обох сторін, приносить непоправні втрати, калічить душі. Письменник правий: неприпустимо, коли люди, розумні істоти, приходять до самознищення й варварства

Але мій Шолохов не тільки автор цих добутків. Він насамперед людина інтерес-ний, яскравої долі. Поміркуєте самі: у шістнадцятирічному віці юний Шолохов чудом уцелел, потрапивши в руки до властолюбного Нестора Махно, у тридцять сьомому не разів виручав своїх друзів від гонінь і репресій. Його обвинувачували в плагіаті, симпатіях білому руху, намагалися отруїти, убити. Так, багато випробувань випало

на долю цього письменника

Але він не вподібнився траві, що “росте, покірно хилячись під згубним подихом життєвих бур”. Незважаючи ні на що, Шолохов залишився прямолінійною, чесною, правдивою людиною. З такими людьми мені завжди приємно спілкуватися, тому книги цього письменника є моїми настільними

Першим же в цій стопці лежить роман “Піднята цілина”. Найбільш яскраве, на мою думку, добуток про коллекти-визации. Я вдячна М. Шолохову, чий утвір допомогло мені проставити всі крапки “i” у питанні про цей суперечливий період російської історії. Буквально з перших сторінок роман захопив мене. Чесно говорячи, більші по обсязі добутку мене трошки лякають, але, читаючи “Підняту цілину”, я настільки була поглинена подіями, що розвиваються в Балці, Що Гримить, що на це навіть не звернула уваги

ЩоГримить Логе Як вдало придумане Шолоховым! У самій назві цього хутора мені чудиться щось тривожне. Здається, що все тут завмерло чекаючи якихось змін

“Ви зовсім праві, читач”, кожним новим рядком, сторінкою переконує мене Шолохов. Дуже хвилює питання, що ж буде далі з героями? Тому, кинувши всі свої справи, я продовжую читати. Ви знаєте, мені чомусь важко відірватися від читання добутків, у яких є щось недоговорене. Я сама міркую про минуле, сьогодення й Майбутнє героїв

Так було й цього разу. Я міркувала, чи потрібна зміни в Балці, Що Гримить. Адже у великому сімнадцятому селяни одержали те, за що боролися. Одержали землю. Здавалося б, чого ще можна бажати?

Ори, цей, жни! Шолохов начебто читає мої думки. Він підтверджує: сотні тисяч таких, як Тит Бородін, одержавши землю, “вцепились у господарства”, “як кобель у падлу”, по вираженню Макара Нагульно-Ва. Може бути, таки грубо замічено, але простимо письменникові


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мій М. А. Шолохов