“Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо” (твір на морально-етичну тему)
Одного осіннього ранку малюк уперше йде до школи, мріючи, що тепер “стане дорослим і розумним, все пізнає”, як кажуть батьки, на що старші школярі лише поблажливо всміхаються. Мовляв, недовго радітимеш, ще набридне. Таке різне ставлення до знань…
Насправді знання – то справжнє золото в житті людини. Чи здатні лінькуваті невігласи оцінити всю красу самоцвіту знань, роздивитись кожну його іскристу блискучу грань, що їх усіх ніколи не перелічити найрозумнішому? Ці наші лінощі всотувати живильну вологу знань розпочинаються зі шкільної
Та й справді, яка б багата не була людина, багатство не замінить задоволення пізнати щось нове, відкрити для себе щось цікаве, про що ти не знав або тільки хотів дізнатись і не міг, а потім застосувати свої знання на користь суспільству або хоча б собі. Бо що за радість мати непотрібні знання. Хоча ні, не “непотрібні”, а непрактичні. На мою думку, знання мають свою “якість”. Шкільні – то мінімум, професійні
Передусім слід вивчати культуру свого народу. Що розумніша людина, то сильніше тягнетиметься до нових знань. Справжні знання дають змогу робити справжні справи. Людство безсмертне, безсмертя – у пам’яті, яку людина полишає по собі. Поведінка людини залежить від освіченості – освічена людина не дозволить собі непристойності, неввічливості чи нестриманості. Знання облагороджують людину, дають Почуття власної гідності, дають звідусюди поважне і доброзичливе ставлення, “відбивають” від людини низькі почуття (наприклад, жадібність, заздрощі, підступність тощо).
Тож знання і вміння їх застосовувати дають духовне багатство, що справді є найціннішим даром, мету в житті, що є гарантом духовної рівноваги. То що є цінніше за знання і гірше за відсутність освіченості. Знання – то справжнє багатство.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)