Метаморфози поема создавшая Овідію світову славу

Публий Овідій Назон – римський поет, молодший із плеяди видатних поетів епохи Августа. Вся літературна творчість Публия Овідія Назона можна розділити на три етапи: любовна поезія (“Любовні вірші”), міфологічна поезія (“Метаморфози” і “Фасти”) і вірші років вигнання (“Скорботні елегії”, “Послання з Понта”).

Припускають, що “Наука любові” Овідія послужила причиною катастрофи, що осягла його наприкінці життя. Серпень, стремившийся відігравати роль охоронця чистоти вдач, заслав 50-літнього поета (в 8 р. н. е.)

у місто Томи на березі Чорного моря (нинішня Констанца), де Овідій провів останні десять років життя, нудячись болісною тугою за батьківщиною, і де він закінчив свої дні, так і не дочекавшись дозволу повернутися в Рим. Популярність Овідія була дуже велика за всіх часів. Його сюжети послужили матеріалом для створення багатьох віршів, новел, опер, балетів. У російській літературі ім’я Овідія пов’язане з ім’ям Пушкіна, що у період південного вигнання часто зіставляв свою долю з його долею

Метаморфози – поема в гекзаметрах, що створив Овідію світову славу. Вона складається з п’ятнадцяти книг. Сюжетним

стрижнем для безлічі міфів і переказів, що становлять поему, є міфологічна тема перетворень. Починаючись оповіданням про створення миру – першому “перетворенні” (первозданного хаосу в космос), поема закінчується останнім “перетворенням” – перетворенням Юлія Цезаря в комету, згідно офіційно визнаної в Римі версії. Між цими двома “метаморфозами” розташована величезна кількість найрізноманітніших сказань, переказів і міфів. У чималій частині своєї запозичені із грецьких джерел, вони оригінально перероблені Ор ‘дием і приєднаний друг до друга з більшою композиційною майстерністю.

Своїми вдачами боги в Овідія нагадують його римських сучасників. Боги розділені на сильних – “патриціїв” і подчиненних їм – “плебеїв”, які живуть на небі відповідно до своєму рангу. Так само як верхи римського суспільства, небожителі займаються інтригами, беруть участь у любовні пригодах

Скорботні елегії – один з основних віршованих циклів, створених у вигнанні. Туга за батьківщиною й близьким, звертання до відданої дружини, вдячність друзям, які залишилися вірними в нещастя, і гіркота образи на невірних, благання про заступництво, скарги на сувору природу чужини й вага самітності, нарешті, хвала поезії, Музі, єдиній утішниці в сумі, – таке зміст “Скорботних елегій”. У четвертій книзі Овідій розповів про своє життя у вірші за назвою “Автобіографія”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Метаморфози поема создавшая Овідію світову славу