Мама! Як ємко, як прекрасно це слово!
Мама! Як ємко, як прекрасно це слово! Слово мама – одне із самих древніх на землі. Скільки тепла таїть у собі слово, яким називають найближчої, дорогої і єдиної людини. Мою маму кличуть Сара Алхсан Кизи Гулиева. Вона із чоловіком приїхала жити в Краснодарський край під час військових подій. Перші 10 років наша сім’я жила в місті Краснодарі, працював тільки один тато, а мама займалася вихованням чотирьох дітей. Ми були зовсім маленькими, сім’я випробовувала величезні матеріальні труднощі, але в мами вистачало сил на всю нашу сім’ю
Через
Мама – це величезне вікно в мир. Вона допомогла нам зрозуміти красу рідної природи. Мамині уроки запам’ятовуєш на все життя. Мама все своє дитинство прожила в місті, але сьогодні вона превосходно займається сільським господарством. Доглядає за коровами, тримає птаха, вирощує на городі овочі й фрукти. Ми завжди зі своєю мамою разом. Мама навчила нас тому, що може сама робити. Вони ніколи не кричить, але ми завжди розуміємо, що у важку мінуту мама нам допоможе знайти вірне рішення
Мама говорить, що щастя для неї – це наше щастя. Тому вона часом буває строгої. Адже вона розуміє свою відповідальність за своїх дітей, бажає їм добра, щастя. Я знаю, що у своєї
Мами я завжди знайду найясніший притулок на землі
Є світлий на землі притулок –
Любов і вірність там живуть
Усе, що часом лише сниться нам,
Навіки притулилося там.
Лише сниться нам, Навіки притулилося там.