Майстерність Пушкіна в створенні образа героя (один персонаж – Євгеній Онєгін)

Народився в багатої, але сім’ї, що розоряється. Дитинство його пройшло у відриві від народу, від усього російського. Він навіть був вихований французами. Можна сказати. Що він не був підготовлений до праці, до реального життя. Втім таке сприйняття було характерно для багатьох столичних дворян. Це ми довідаємося з 1-ой глави роману.

Тут же знайомлячи нас зі своїм героєм – “приятелем”, автор розповідає про свої відносини з Онегеным. Письменника залучає у своєму герої “неподражительная чудність”, “різкий охолоджений розум”,

подобатися авторові і його вміння “вести уїдлива суперечка”, його жовчні штучки”. Разом вони бродили світлими ночами по заснулій столиці, стояли над древньою Невою, разом збиралися подорожувати по “чужих країнах”. Але їхні шляхи розійшлися.

А. С. П. так характеризує підсумок домашнього утворення О.:

…і світло вирішило

Що він розумний і дуже милий.

О. здатний “збуджувати посмішку” – своїми епіграмами. Здавалося б, це ріднить його з автором, але:

Не міг він ямба від хорея

Як ми не билися відрізнити.

Пушкін показує нам свого героя в оточенні світської молоді початку

19 століття. Її інтереси й ідеали – багатство, розкіш, насолода життям. Все це є й в О.. Він молодий, він геній “науки страсті ніжної”, має блискучий успіх у світлі й популярність у жінок. Цього він домігся завдяки своїм талантам, умінням. О. здатний лицемірити, ревнувати, разуверять, здаватися новим, бути соромливим і зухвалим.

Нір “невгамовний Петербург” незабаром стомлює Євгенія. Їм опановує нудьга до життя, “ніщо не торкало його, не зауважував він нічого”. І ПРО “скидає тягар” світла. Саме в цей час він знайомиться з автором.

Після смерті дядька О. переїжджає в Село. Однак “у селі нудьга та ж”… Із цієї нудьги виявляється два виходи. Першим, спробою “порядок новий учинити”, Про заслуговує репутацію дивака, а от другий – нове знайомство – дійсно, різноманітив життя Євгенія. З Володимиром Ленским вони стають “від робити нема чого друзі”. Знайомиться О и с сімейством Ларіних. Батько цього сімейства, Дмитро Ларін, уже вмер. У маєток живуть його дружина й дві дочки – Тетяна й Ольга.

У відносинах з Тетяною автор показує складність і суперечливість характеру свого героя. Лист, ” Мова дівочих мріянь” торкнули його на мінуту, їм опанував “чувствий запал”. Однак “обдурити він не хотів”. Євгеній говорить Тетяні: “Я скільки не любив би вас, привыкнув. Розлюблю ту годину…” Про пояснює їй, що “не створено для блаженства”. Вони розстаються, але в цих відносин є продовження. І через кілька років уже сам герой пише лист до Тетяни Ларіної. Тепер його душу жадає пізнати блаженство. Він допускає, що буде осмеен, не заперечує презирства, але, однаково, шле “сумної таємниці пояснення”, відкриває їй свою душу. Онєгін пише: після випадкової зустрічі з Тетяною, він нудиться “жаждою любові”. Тетяна – єдина людина, до якого Євгеній тягнеться після повернення в Петербург. Лист до неї – лемент його душі. Лемент душі, що змінилася.

Що ж змушує Онєгіна змінити свої переконання? Дурний конфлікт із Ленским закінчується дуеллю. Герой згодний стрілятися з колишнім другом, але напередодні в самоті він обвинувачує у всім, не Ленского, а саме суспільство:

Але дико світська ворожнеча

Боїться фальшивого сорому.

Отже, дуель стає вбивством в ім’я норм світської моралі. Але вбивство Ленского послужило причиною для зміни світогляду О.. Цей серцевий біль відкрив нову сторінку в його житті.

Трирічна поїздка по Росії дає героєві можливість уперше в житті довідатися Батьківщину, побачити страждання народу. Ми бачимо як враження від картин народного життя наповнюють його душу тугою. О. боляче за Росію:

Я молодий, життя в мені міцна,

Чого мені чекати?…

Його відношення до світла змінилося. Онєгін знову презжает у Петербург, але якщо раніше світло пестило його, то тепер ненавидить, для всіх він здається чужим. Автор дає нам зрозуміти, що тепер основними почуттями героя у відношенні до світла стали почуття обурення й гніву.

Образ героя в романі “Євгеній Онєгін” промальований з особою точність. Протягом усього роману створюється враження, що на всі питання, що стосуються Євгенія Онєгіна, ми відразу знаходимо відповідь. Ми знаємо про нього, якщо не всі, те повною мірою знаємо интересующее нас. Автор дає нам можливість співпереживати героєві й спостерігати за ним зі своєї, письменницької, позиції. При цьому ми навряд чи будемо ставити себе на місце Онєгіна, занадто явно ми бачимо його недоліки. Яким же образом А. С. П. домагається такого опису героя?

Пушкін підкреслює свою несхожість із героєм. “Завжди я радий заметтить різниця між Онєгіним і мною.” Це протиставлення дуже помітно. АСП проголошує їм новий реалістичний принцып зображення людини. Оскільки романтисты писали найчастіше про себе самих, тобто ототожнювали себе з героєм. В “Євгенію Онєгіні”, навпаки, чітко вимальовуються відмінності у світогляді автора і його героя. Онєгін – скептик, “рано почуття в ньому охолонули”., в авторі, навпроти, живуть глибокі й сильні почуття. Розходження між автором і героєм чітко проявляються й у моральній сфері. Наприклад, Онєгін убив Ленского, дотримуючись законів честі світського суспільства, автор же засуджує цей антигуманний учинок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Майстерність Пушкіна в створенні образа героя (один персонаж – Євгеній Онєгін)

Categories: Нові твори

Links