Ієшуа Га-Ноцрі, – “жебрак з Эн-Сарида”, бродячий філософ, людина років двадцяти семи, син невідомих батьків. Образ героя полемически співвіднесений з образом євангельського Ісуса : в системі булгаківського роману І. і Ісус співвідносяться як безперечна істина і її спотворений образ; у цьому сенсі питання про реальне існування Ісуса, звучний на початку роману, припускає неоднозначна відповідь. І. з’являється як персонаж розповіді Воланда, сну Івана Бездомного і роману Майстра. Заарештованому І. інкримінується заклик до руйнування
Єрусалимського храму : цей наслідок буквального тлумачення його слів про те, що повинен рухнути “храм старої віри”. Під час допиту у Пілата І. стверджує, що усі люди добрі і людство прийде в царство Істини, де стане не потрібна ніяка влада; ця заява тлумачиться як посягання на владу кесаря. Зрозумівши, що Пілат страждає від жорстокої мігрені, І. або виліковує його навіюванням, або передбачає швидке закінчення болю. Поведінка І. неординарно; до того ж він володіє багатьма мовами. Внаслідок проявленої Пілатом слабкості І. виявляється безневинною жертвою: його розпинають на хресті. “Учень” І. Левія Матвій
веде хронікові подій і записує усе сказане учителем; проте сам І. свідчить, що записи ці абсолютно спотворюють істинний сенс його слів; таким чином, створюється передумова до міфологізації реальної особи І. У фіналі роману на прохання І., переданою через Левія Матвія, Воланд нагороджує Майстра і Маргариту спокоєм. Помилуваний Майстром Пілат знову зустрічається з Иешуа, і вони розмовляють, йдучи по місячній дорозі.