Іван Бездомний(Понирев Іван Миколайович, Іван, Іванушка) – поет, потім професор Інституту історії і філософії. В образі персонажа істотний “казковий” початок(ср.: Иванушка-дурник). Псевдонім “Бездомний” наслідує реальні псевдоніми літераторів 20-х рр. : Бідний, Приблудний, Голодний і т. п.; можливі також алюзії на поета А. Безы-менского. На початку роману І. – відомий поет 23 років, що написав антирелігійну поему про Ісуса Христа. На Патріарших ставках він слухає Берліоза, що пояснює його пропагандистські прорахунки. Разом з Берліозом
І. розмовляє з Воландом, слухає оповідання про Пілата і Иешуа. Потім він стає свідком загибелі Берліоза, після чого робить безуспішну спробу наздогнати Воланда, що передбачив цю загибель. Герой знаходиться в стані афекту, здійснює нелогічні вчинки. Коли І. купається в річці, його одяг викрадають, і він, одягнений лише в кальсони і рвану сорочку, до якої приколена паперова іконка, із засвіченою свічкою в руках являється в письменницький ресторан. Героя приймають за божевільного і, незважаючи на його опір, доставляють в психіатричну лікарню Стравінського, де ставиться попередній діагноз “шизофренія”(також
передбачений Воландом). І. не в змозі письмово викласти все, що з ним сталося; в той же час він відчуває бажання упізнати продовження історії Пілата і Иешуа. Пізно увечері до І. через балкон пробирається його сусід, Майстер. І. дає йому обіцянку ніколи більше не писати віршів і оповідає про того, що стався, а Майстер розповідає свою історію. Заснувши удосвіта, І. уві сні бачить “продовження” оповідання Воланда – страта Иешуа. Він все більше цікавиться історією Пілата і усе менше – навколишньою реальністю. Майстрові, що прилетів разом з Маргаритою попрощатися з ним, І. говорить: “Віршів більше писати не буду. Мене інше тепер цікавить”. У фіналі І. з’являється професором-істориком; він одружений, проте щорічно в ніч весняного повного місяця відчуває як би напади “бездомності” : покоряючись беззвітному прагненню, він відвідує Патріарші ставки, а потім виявляється біля будинку, де колись жила Маргарита. Тут І. спостерігає за невідомою йому людиною – нижнім сусідом Маргарити Миколою Івановичем, що також мучиться спогадами; персонажі з’являються своєрідними “двійниками”(ср. схожість імен : Іван Миколайович – Микола Іванович). Повернувшись додому, І. після уколу снодійного бачить уві сні Пілата і Иешуа, а потім Майстра і Маргариту, що йдуть до місяця.
