Гобсек Жан-Естер ван – персонаж 13 творів Людської комедії, головний герой однойменної повісті, паризький лихвар. Г. уродженець Антверпена, син голландця і єврейки, – старий з попелясто-сірим волоссям і безпристрасними, нерухомими рисами обличчя, як у Талейрана, з маленькими жовтими очима і гострим носом; двічі Бальзак порівнює його зовнішність і особливо саркастичну посмішку з виглядом і посмішкою Вольтера. Г. – “людина-автомат”, “людина-вексель”, він береже життєву енергію і пригнічує в собі усі людські почуття, говорить
тихо і ніколи не гарячиться. Г. скупий і безжальний до клієнтів; у нього прізвище, що говорить : “Гобсек” означає “живоглот”; навіть підпис його – “ієрогліф, де перша і остання букви утворюють ненаситну акулячу пащу”, яка захоплює і Пожирає усіх підряд. Розвагою для Г. служить проникнення в життя своїх боржників, в “найпотаємніші вигини людського серця”. Г. чужий їх пристрастям і отримує насолоду через те, що усвідомлює себе володарем їх доль, а свій розум – “вагами, на яких зважуються спадки і корисливі інтереси усього Парижу”. У Г. живуть дві істоти: скнара і філософ, істота підле
і істота піднесена; він охоче бере участь у фінансових спекуляціях, але поза цією сферою він – людина найпедантичнішої чесності в усьому Парижі. Саме до допомоги Г. прибігає граф де Ресто, щоб зберегти для дітей свій стан, який його дружина, графиня де Ресто, розтрачує на свого коханця, Максима де Трая: в цій ситуації плебей-лихвар поводиться гідно, ніж світський чепурун. Золото для Г. не лише джерело влади, але і предмет маніакальної прихильності. Пристрасть, Г., що володіє, – скупість. Символом цієї беззвітної, безглуздої скупості стає видовище, побачене Деривилем у будинку Г. після його смерті: в кімнаті, суміжній із спальнею покійного, зберігаються незліченні подарунки, піднесені йому клієнтами, у тому числі всілякі припаси, що покрилися пліснявою; усе це кишить черв’яками і комахами. Ім’я Г. стало прозивним для позначення скупого лихваря.
