Гобсек Жан-естер ван – персонаж 13 добутків Людської комедії, заголовний герой однойменної повісті, паризький лихвар. Г. уродженець Антверпена, син голландця і єврейки, – старий з попелясто-сірими волоссями й безпристрасними, нерухливими рисами особи, як у Талейрана, з маленькими жовтими очами й гострим носом; двічі Бальзак порівнює його зовнішність і особливо саркастичну посмішку з виглядом і посмішкою Вольтера. Г. – ” людина-автомат”, ” людина-вексель”, вона береже життєву енергію й придушує в собі всі людські почуття, говорить
тихо й ніколи не гарячиться. Г. скупий і безжалісний до клієнтів; у нього мовець прізвище: “Гобсек” означає “живоглот”; навіть підпис його – “ієрогліф, де перша й остання букви утворять ненаситну акулячу пащу”, що захоплює й Пожирає всіх підряд. Розвагою для Г. служить проникнення в життя своїх боржників, в “самі таємні вигини людського серця”. Г. далекий їхнім страстям і одержує насолоду тому, що усвідомить себе володарем їхніх доль, а свій розум – “вагами, на яких зважуються спадщини й корисливі інтереси всього Парижа”.
У Г. живуть дві істоти: скнара й філософ, істота
підле й істота піднесене; він охоче бере участь у фінансових спекуляціях, але поза цією сферою він – людина самої педантичної чесності у всім Парижу Саме до допомоги Г. прибігає граф де Ресто, щоб зберегти для дітей свій стан, що його дружина, графиня де Ресто, розтрачує на свого коханця, Максима де Трая: у цій ситуації плебей-лихвар поводиться гідніше, ніж світський чепурун. Золото для Г. не тільки джерело влади, але й предмет маніакальної прихильності Пристрасть, що володіє Г., – скнарість. Символом цієї беззвітної, безглуздої скнарості стає видовище, побачене Деривилем у будинку Г. після його смерті: у кімнаті, суміжної зі спальнею покійного, зберігаються незліченні подарунки, піднесені йому клієнтами, у тому числі всілякі припаси, що покрилися цвіллю; все це кишить хробаками й комахами Ім’я Г. стало загальним для позначення скупаря лихваря
