Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом життя і сприйматиме їх як щось нове і наново відкрите для себе. На думку Сенеки, життя вимірюється не довжиною, а змістом. Мабуть, цими ж критеріями керувався і Бальзак, створюючи свою “Людську комедію”.
Автор написав 97 творів із 143 задуманих, відтворивши широку реалістичну картину французького суспільства першої половини ХІХ століття. Епопею автор поділив на три підрозділи: “Етюди про звичаї”, “Філософські етюди” та “Аналітичні етюди”, хоча розподіл цей є умовним, адже в усіх творах письменника присутні і показ звичаїв певної верстви населення, і філософські роздуми автора і від своєї особи, і від особи героїв, і глибокий аналіз подій, оцінку яких дано визначити читачеві. Проте авторський розподіл і нерівнозначний, адже розділ “Етюди про звичаї” став найбільшим не лише за обсягом
(налічує 72 романи), а і за ідейним спрямуванням. До того ж більшість дійових осіб кожного з творів продовжує своє життя на сторінках інших повістей і романів “Людської комедії”. Серед цих персонажів Ежен Растиньяк, Жак Коллен (Вотрен), віконтеса де Бос-сан, Дельфіна Нусинген, Б’яншон і багато інших. А разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів, а мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї. Центральною темою “Людської комедії” є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості – любов, дружбу, нівелюють роль сім’ї, науки, мистецтва. Найвідомішими творами Бальзака є “Гобсек”, “Ежені Гранде”, “Батько Горіо”, “Втрачені ілюзії”. Перекладами цих творів на українську мову ще в минулому сторіччі займались видатні класики. Творами Бальзака захоплювались Шевченко, Франко, Леся Українка. Не дивно, що наші сучасники з задоволенням знайомляться з творчістю Бальзака. Леся Українка, наприклад, всім радила читати “Втрачені ілюзії”. Мені подобається цей твір, проте більш подобається “Батько Горіо”, адже сім’я завжди є основою будь-якого суспільства, тому історія буржуазного суспільства, яку задумував розкрити Бальзак, бере початок саме в цьому творі. Потоптана дочками батьківська любов викриває характер трагедії усього буржуазного суспільства. А особисте життя героїв стає частиною суспільної моралі. Не менш жахливим є життя лихваря, якому гроші замінили близьких людей, у повісті “Гобсек”. Це стосується не лише Гобсека, який не визнавав власної дочки, а й людей вищого суспільного класу, дворян. Так графиня де Ресто заради кохання розорює власних дітей. А роман “Шагренева шкіра”, який очолив серію філософських творів письменника! Хіба ж не реалістично зобразив автор дійсність? Адже, зображуючи долю молодого поета, Бальзак викриває жорстоку гру пристрастей, жах і трагізм повсякденного життя. Шагренева шкіра є символом приречення особистості, яка прагне лише насолоди. Автор вважає, що праця низів і паразитизм верхів несумісні. Майже в усіх своїх творах Бальзак виступає майстром типізації і узагальнення. При цьому всі його образи виразні й індивідуальні. Герої творів Оноре Бальзака – представники різних суспільних верств, які під впливом дійсності набувають тих чи інших реалістичних рис і самі стають виявом цієї дійсності, адже життя і характер людини зумовлюються суспільними відносинами. Але підтекстом у “Людській комедії” Бальзака мені вважається судження, що за будь-яких суспільних обставин людина має залишатися людиною.
