Людина створила культуру, а культура – людину
З давніх-давен людина прагнула зробити своє життя і дійсність навколо себе кращими, шукала красу і гармонію, милувалася, якщо знаходила, і сумувала, коли втрачала.
Вже перша людина мала відчуття прекрасного. Намагаючись прикрасити себе, вона розмальовувала тіло та обличчя, прихильно ставилася і до татуювання. Прикрашала людина і свою “домівку”, розмальовуючи стіни.
Спливали віки. Усе більше вдосконалювалася людина, зростали її вимоги до себе і до свого оточення. Поширювалися її вміння. А душа постійно прагнула прекрасного, духовний
Різні часи мали різні ідеали краси і закони мистецтва. Іноді попередні досягнення заперечувалися, іноді розвивалися. Але у будь-якому разі людина прагнула створити щось краще, ніж було до неї, відбити у своєму витворі смаки і вподобання свого часу, відобразити особливості духовного життя народу. Так створювалося те, що сьогодні ми називаємо культурою. У пориваннях душі і бажанні самореалізації, у відчутті краси і прагненні творити її народжувалася і розвивалася культура.
Сьогодні, в епоху всесвітньої глобалізації, культура підтримує в людині те, що звикли називати людським, збагачує духовний світ людини, підвищує її моральний і інтелектуальний рівень. У культурі людина шукає інший світ – більш людяний і доброзичливий.
Як це не жахливо, але сьогодні людина і її життя мало цінуються самою ж людиною, бо ми живемо в час “загальної комп’ютеризації”, і, на мою думку, тільки культура має силу не дати вмерти людині як високодуховній особистості.