Любить людей мене навчила мати. Саме про рідних, ми і будемо писати

А зараз спробуємо вернутися до найріднішої в світі людини – матінки, матусі. Чи навчила вона вас любити увесь світ? Якщо так, то… Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що для вас означає слово “мати”, який образ вимальовується у вашій уяві? Людина з нагайкою в руках, яка примушує вас робити уроки, чи підслуховує телефон, коли ви розмовляєте, або прискіпується до вас за кожну похибку? Ви, певне, вигадуєте. Мати зовсім не така. Вона лагідна, усміхнена, завжди дарує ласку та любов. Матінка допоможе у будь-яку хвилину, хоч вночі – тільки

поклич. І не треба говорити, що ви за це одержуєте штовхани та лайку. Я вірю, що у вас чудові матусі. Саме про них, рідних, дорогих, ми і будемо писати.

Щоб нам написати твір, потрібно, мабуть, звернутися до дитинства. Спробуйте згадати моменти, від яких стає радісно на серці, коли ви відчували себе захищеними від усього на світі, бо з вами була вона – Мати. Ви не боялися ні страшного вовка, ні злої Снігової Королеви, ні змія зі ста головами, ні дядю міліціонера з великим пістолетом. Бо треба було тільки озирнутися, і ви побачите: вона поряд, чи на кухні, де кипить у каструлі, чи у ванній кімнаті, де йде велике прання,

чи в кімнаті, де в котрий раз витирає пилюку. її невтомні руки не знають, що таке “нудьгувати”, бо нудьгувати якраз і ніколи. Якщо, звичайно, у вас немає служниці.

Мати – це та людина, якій можна розповісти все, довіритися і не боятися, що з тебе просто насміються. А це дуже важливо. Ви, мабуть, мене підтримаєте? Про це й напишіть у своєму творі. Ви не повинні писати конкретно про свою матір або матір кращого вашого товариша. Хоча так можна теж зробити. Але, на мій погляд, все-таки краще узагальнити, об’єднати риси усіх Матерів – що ви їх знаєте, чули про таких, навіть читали у книжці. Об’єднуйте все, навіть свої фантазії. В цей твір обов’язково треба влити думки, вірші, уривки з оповідань, повістей відомих авторів.

Згадаємо вірші:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. (А. Малишко “Пісня про рушник” ) Або таку: Посіяла людям літа свої літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити… (Б. Олійник “Пісня про матір” ) Чи такі відомі слова: Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата. Та не можна рідну матір вибирати. (В. Симоненко “Лебеді материнства” ) Або такі: Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу – Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. (В. Симоненко “Матері” )

Не забудьте згадати в своєму творі, які риси притаманні матері. Не те, що вона любить покричати чи почитати нотації. Про це ви можете пам’ятати, але писати про це зовсім не варто. Невже у ваших матерів немає ні однієї гарної риси? Я цьому просто не вірю. Вони усі чуйні, щиросердні, лагідні, ніжні. “Працьовиті”, – підказуєте ви. Так, як бджілки. Все літають від квіточки до квіточки, збирають вам солодкий нектар, а ви їсте, спите і бурчите. Теж мені, мамини захисники та помічниці! Але повернемося до твору. Не забудьте написати, що мати намагається вас виростити чесними людьми, патріотами своєї Вітчизни, що саме їй ви зобов’язані за своє розуміння світу, за здібність правильно вибирати друзів, обминати ворогів, вірно вибрати свій життєвий шлях. Наголосіть на тому, що Мати ніколи не вмре, бо продовжує жити у своїх дітях, в їхніх серцях. Взагалі, відкрийте свою душу назустріч матері, і ви відразу відчуєте, як з’являться у вас думки – ще й записувати не будете встигати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Любить людей мене навчила мати. Саме про рідних, ми і будемо писати