Літературні казки з народу (про творчість братів Гримм)
Брати Вільгельм (1786-1859) і Якоб Гримм (1785-1863) вирішили підтримати німецьку культуру, “дати молоді й народу здорову поживу, від якої ніхто не відмовиться” – вони записували народні німецькі казки з вуст різних оповідачів – чиновників, селян, дворян, підготували й видали кілька збірників народних казок. Брати Гримм були німецькими вченими, філологами, які досліджували фольклор і вивчали Мова рідного народу. Брати Гримм почали створювати “Словник німецької мови” і своєю роботою підтримували національний дух і рідну німецьку культуру.
У багатьох людей виникає питання: казки братів Гримм – це оригінальні добутки або записи народних переказів? Відповідь на нього складний і неоднозначний. Гримми, особливо Якоб, – надзвичайно суворо
Брати-письменники бачили в добутках усної народної Творчості свої естетичні зразки, джерела сучасної літератури й основу її національного характеру. Їхнім літературним казкам властив об’єднання чарівного, фантастичною, примарною й містичного із сучасною дійсністю. “Німецькі перекази” братів Гримм, як і “Дитячі й сімейні казки”, викликали до життя бадьору діяльність збирача в багатьох країнах. Поняття “казка” закріпилося за казкою народної, але разом з тим позначало й літературну казку. У той же час робилися спроби дати визначення літературній казці. Пріоритет належить Я. Гриму, що бачив відмінність літературної казки від народної в усвідомленому авторстві й у властивому першій гумористичному початку