ЛІТЕРАТУРА 1871-1914 РОКІВ
ЛІТЕРАТУРА 1871-1914 РОКІВ
“НА РУБЕЖІ ВІКІВ МІЙ ВІК ТЕЧЕ”
Нас оточує застійне, важке повітря. Стара Європа впадає у сплячку в такій гнітючій, затхлій атмосфері… Світ гине, задушений своїм полохливим і підлим егоїзмом. Світ задихається. Відкриймо ж бо вікна! Впустімо вільне повітря! Нехай на нас повіє подихом героїв.
Ромен Роллан
На рубежі XIX-XX століть Європа жила тривожним очікуванням змін. Франко-прусська війна (1870- 1871), що велася в ім’я “вищих” інтересів Франції та Німеччини, владно змінила плин часу і перебіг історичних
18 березня 1871 року робочий люд Парижа, доведений до відчаю політикою уряду, повстав. Так починалася Паризька комуна – перша пролетарська революція.
У цей самий день (в історії трапляються такі збіги) відбулась інша важлива подія: у старовинній резиденції французьких королів – Версалі – прусський король Вільгельм І був проголошений німецьким імператором. Так було завершено об’єднання Німеччини.
Війна і революція зустрілися з волі історії в одному відтинку часу і простору, мовби символізуючи характер XX віку – віку війн і революцій.
10 травня 1871 року у Франкфурті-на-Майні
21 травня 1871 року версальці (політичні та ідеологічні противники Паризької комуни) ввійшли до Парижа, який мужньо обороняли комунари. Сили були нерівні: версальцям допомагали війська Вільгельма І. 28 травня 1871 року Паризька комуна перестала існувати.
Таким був сповнений тривог і трагедій переддень XX століття – той рубіж віків, який вибрав своїх співців і визначив долю їх самих і їхніх творів.
Паризьку комуну оспівали, звеличили, прославили й увічнили у своїх творах Луїза Мішель, Етьєн Каржа, Ежен Потье, Пробуджені грозовими подіями, вони створили прекрасну у своїй щирості літературу, осяяну щедрим сонцем надії.
І ці ж самі історичні потрясіння сприяли появі митців, які прагнули прислужитися лише красі поетичного слова, стояли осторонь буремних подій і служили не ідеологіям, а мистецтву. Одні з них визнавали найважливішим “музику в слові” (Поль Верлен), інші вважали, що мистецтво не виражає нічого, крім самого себе (Оскар Уайльд).
Проте, втілюючи різні за своєю природою і суттю мистецькі принципи, ці тенденції у цілісному літературному портреті доби рівноправні і доповнюють одна одну. Підтвердження цього – художній досвід натуралізму, реалізму і символізму.
Натуралізм виник в останній третині XIX століття. Велику роль у його формуванні відіграла філософія Огюста Конта, одного із засновників позитивізму. Конт вважав: ні філософія, ні наука не мають права з’ясовувати причину явищ, що відбуваються у навколишньому світі, а можуть лише констатувати, як саме відбуваються ці явища в природі і суспільстві; тому, за Контом, наука має опі-куватися не сутністю подій і явищ, а лише фактами буття. Великий вплив на формування натуралізму мали також успіхи природничих наук, насамперед у галузі експериментальної медицини та фізіології: саме у цей час експеримент протиставлявся всім іншим методам пізнання.
Митці – натуралісти ставили собі за мету вивчати суспільство так само досконало, як учений досліджує природу та її закони. Вони цікавилися побутом людини, її фізіологічною природою, буденними явищами, намагалися “писати під диктовку життя”. Саме тому, що художній твір розглядався ними як “людський документ”, і виникали романи на зразок “Терези Ракен” Еміля Золя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)