“Лиш боротись – значить жить”. І. Франко. Розповідь про письменника. Особливості виразного читання художньо-публіцистичної прози
УРОК 9
Зустріч з письменником
Тема. “Лиш боротись – значить жить”. І. Франко. Розповідь про письменника. Особливості виразного читання художньо-публіцистичної прози.
Мета. Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях класика української літератури; розвивати вміння вести “діалог” з письменником, читати й опрацьовувати художньо-публіцистичну прозу; формувати бажання вчитися у Франка любові до Вітчизни, трудового народу, мужності.
Обладнання: підручник, портрет І. Франка із серії “Українські письменники-класики”
Хід уроку
I. Рольова гра “Зустріч з Франком”. (Опрацювання статті М. Коцюбинського “Іван Франко”, заданої додому.)
– Надаємо слово М. Коцюбинському, який був особисто знайомий з талановитим поетом, прозаїком, перекладачем і фольклористом, одним із найвизначніших політиків Галичини кінця XIX – початку XX ст. – Іваном Франком. (Виступ заздалегідь підготовленого учня у ролі
“… Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Франком. Перед вами його портрет (вказує на портрет). Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоча сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, вперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуса стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло та ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. А тепер давайте поспілкуємось.
– Яку деталь при описі свого друга я не підкреслив?
– Чому мені закарбувалась у пам’яті остання зустріч з Іваном Яковичем?
– Назвіть улюблену форму, “в яку Франко “одягає” свої прозаїчні твори”.
– Знайдіть у моїй статті і зачитайте дві улюблені теми письменника.
– До яких жанрів належать згадувані мною твори?
Слово вчителя. Отже, М. Коцюбинський у своєму рефераті про І. Франка розкрив велику духовну силу письменника, привабливість і непереможний вплив його полум’яного слова на інших.
II. Оголошення теми, мети уроку та епіграфа (запис у зошитах).
III. Бесіда за круглим столом.
Виступ Івана Франка (учень, підготовлений заздалегідь).
“… десь там у найглибшій глибині горить огонь… Се огонь у кузні мойого батька… І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу… І що він не погас і досі”. (З оповідання “У кузні”.)
Найдорожчим визнанням були для мене радісні сльози батька, який побачив нагородження сина за успіхи в навчанні, тим більше, що тата невдовзі не стало. На щастя, вітчим подбав, аби я закінчив науку.
Розмова учнів з малим Івасем.
– Якими мовами, крім української, ти володів? (Польською, німецькою.)
– Що тобі найбільше не подобалось під час навчання в другому класі школи отців василіян у Дрогобичі? (… Садизм одного з учителів, ганьба і жорстокість покарань у школі. Про це я написав в оповіданнях “Красне писання”, або “Schonschreiben”, та “Отець-гуморист”.)
– Як тобі вдалося зібрати бібліотеку з 500 томів, хоча грошей на це не мав? (Роблячи за товаришів письмові завдання, в нагороду брав лише книжки. Щотижня заходив у книгарні, часто купував антикварні книги.)
(Вчитель пояснює слово антикваріат, учні записують визначення у зошиті.)
Антикваріат – це цінні речі (книги, картини, прикраси тощо) з минулих століть.
Іван-студент.
– Їдучи до Львівського університету з глибокими знаннями, відмінними оцінками та значним творчим доробком (близько сотні творів), я був сповнений радісних мрій і сподівань.
Університет уявлявся мені храмом науки, центром культурного життя, світочем прогресу.
Розмова учнів з Іваном-студентом.
– З чого ви розпочали творчу діяльність? (З написання шкільних творів німецькою та польською мовами.)
– Чи справді збирання фольклору було вашою другою пристрастю? (Так. Я любив мандрувати рідним краєм і збирати українські народні пісні, прислів’я, казки. Зібрав 400 пісень і 1800 коломийок. Почав записувати їх ще з десятирічного віку.)
– За що вас заарештували у 1877 p.? (Мене звинувачували в участі в таємних товариствах, але я відповів на це потроєним завзяттям у творчій праці.)
– Що було причиною повторного арешту 1880 p.? (Цього разу це була просто підозра в нелегальній агітації. Після трьох місяців безпідставного ув’язнення мене етапом у супроводі поліцая відправили у Нагуєвичі.) По дорозі “нас заскочив дощ і промочив до нитки. Я дістав сильну лихорадку… Крізь дорожну пилюку з пальців… сочилася кров”.
Іван Якович Франко. “Оглядаючися своїми споминами в ті часи…, я з чистою совістю можу сказати, що вони зовсім не були страчені ані для
Мене особисто, ані навіть для інтересів нашого народу, для яких я власне в тім часі зробив, здається мені, далеко більше, ніж котрий-будь із наших найвидатніших діячів того часу”. З одного боку, зростає мій авторитет, популярність, талант, а з другого – не припиняються переслідування властями”.
Розмова учнів з І. Я. Франком.
– У чому звинувачували вас, коли заарештували втретє? (Незважаючи на численні ревізії і судові допити, вини моєї не було доказано.)
– Ви захистили у Відні докторську дисертацію. Де працювали після цього? (Дуже хотів працювати у Львівському університеті, але мене не допустили.)
– Спробуйте згадати ще свої псевдоніми, бо я зустрічав тільки Дженджалик. (Псевдонімів я мав небагато-немало – 99, адже у мене були проблеми з цензурою, а також цьому сприяли мода, бажання друкуватися у жіночих виданнях. Пригадую такі: Мирон, Іван Живий, Хома Брут, Віршороб Голопупенко, “від однієї часті Львівської молодіжі”.)
IV. Робота з підручником. (Стаття “Промова у відповідь на привітання в часі 25-літнього ювілею” І. Франка.)
– Читання статті учнями.
– Розповідь-витяг (за питаннями).
– Які рядки говорять про Франка як дуже скромну людину?
(“Я не вважаю себе ані таким великим талантом…)
– Чому Франко вважає, що це не тільки його свято?
– Що було головним принципом життя поета?
(Учні записують у зошиті, будуючи речення з прямою мовою.
“А нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається український народ!”)
V. Підсумок уроку.
Слово вчителя.
– Від смерті Т. Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшої слави на просторах України, як Іван Франко.
– Як вшанував наш народ пам’ять великого митця?
Перед вами – фото надмогильного пам’ятника І. Франкові (скульптор С. Литвиненко) на Личаківському кладовищі у Львові. Він зобразив каменяра, який молотом розбиває гранітну скелю, чим символізує “боротьбу за “людське щастя і волю” та є уособленням самого письменника, якого народ і назвав Каменярем.
VI. Домашнє Завдання.
Підготуйте розповідь про І. Я. Франка, опрацюйте статтю з підручника для самостійного читання.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)