Лірика Ахматової, Пастернака, Твардовського (порівняльна характеристика)
Коли ми читаємо про долі А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Твардовського, ми помічаємо, що у всіх цих людей була в житті прірву: коли починалися цькування, репресії, переставали друкувати вірші. Але це дуже мужні і сильні духом люди, які змогли протистояти усім негараздам.
На мій погляд, у А. Ахматової була сама трагічна доля. Втративши чоловіка і єдиного сина, вона не втрачає віри в життя. Попри те, що з двадцятих років її перестають друкувати, її стає відомим ім’я на всю країну. Її вірші сповнені любов’ю і сумом. А. Ахматова у своїх віршах пише
Вона писала про жінок, які так само стояли з нею, про їх виснажені обличчя і вицвілі очі. А. Ахматова була нагороджена літературною премією в Італії. У Англії їй була присвоєна почесна ступінь доктора літератури Оксфордського університету.
Він був переведений на 24 мови і привернув увагу світової громадськості. Але в нашій країні цей роман був прийнятий в багнети. Після цього почалося цькування Пастернака, яка тривала до кінця його днів. Шведська академія присудила Б. Пастернаку Нобелівську премію, від якої поет відмовився, побоюючись подальших репресій. Як і А. Ахматова, В. Пастернак був винагороджений в перебудовний період.
О. Твардовський почав писати вірші рано. Він писав про колективізацію, про колгоспах, про життя. Репресії теж не обійшли його стороною, його звинуватили в куркульське походження. У цей час він мало друкується. Написав поему про сталінські репресії, яку присвятив загиблим батькові й матері – “По праву пам’яті”. У період хрущовської відлиги О. Твардовський став знову відроджуватися.