Ліна Костенко. Коротко про письменницю. “Чайка на крижині”. Розгорнута притчева метафора про духовність людини, її неповторну “крилатість”
УРОКИ 43-44
Тема. Ліна Костенко. Коротко про письменницю. “Чайка на крижині”. Розгорнута притчева метафора про духовність людини, її неповторну “крилатість”.
Мета. Поглибити знання учнів про життя і творчість письменниці; виразно читати диптих, визначати провідну думку кожної частини, коментувати метафоричний підтекст образів, виховувати любов до поетичного слова, прищеплювати високі моральні якості.
Обладнання: збірки поезій, портрет письменниці.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
– Що ви пам’ятаєте
– Пригадайте назви творів, які вивчали. До якого літературного жанру вони належать?
– З яких творів ці рядки?
А) “Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди, як нові”.
Б) “Апарат космічний загуркоче, пропливе смарагдовий кортеж…”
(“Пісенька про космічного гостя”).
В) “Був сірий день,
І сірий був сусід,
І сірий стіл,
І сірі були двері”.
(“Кольорові миші”),
– Які основні мотиви цих поезій? (Дружба, дух допитливості, жадоба відкриття, доброзичливість, любов до природи, індивідуальна
– Яка ж провідна думка всієї творчості Ліни Костенко? (Будь-яка людина – то неповторна індивідуальність, особистість).
II. Сприйняття й засвоєння нового матеріалу.
1. Матеріал для вчителя. Ліна Костенко – символ нескореної України, аристократ духу. На долю поетеси випали як гучна слава, так і не менш гучне мовчання. Голос Ліни Костенко вирізнявся з-поміж усіх, і не змінили його ані роки репресій, ні цензурні заборони, ні гіркі розчарування. Вона залишилася сама собою – безкомпромісною, послідовною, мужньою і гострою на слово. “Альтернативою барикад” обрала поетеса слово й писала його в лункій тиші самоти, прагнула, аби колись література сягнула європейського рівня й здобулася на всесвітнє визнання.
У нове тисячоліття українська література ввійшла з жіночим ім’ям на устах. Ім’я це – Ліна Костенко. І через те високе небо Ліни Костенко стає вищим і для нас.
2. Матеріал для дітей.
Дитинство
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій від вибухів стіні.
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите на війні.
Здавалося б, звідки в неї цей бунтарський дух? Навіщо це їй, дівчинці з інтелігентної вчительської родини?
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Батьки були людьми високоосвіченими. Коли дівчинці минуло шість років, сім’я переїхала до Києва. Довелося скуштувати гіркоти. Батько Василь, котрий знав 12 мов і викладав у школі всі предмети, отримав 10 років ГУЛАГу перед війною. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути донькою “ворога народу”. А потім була війна. Евакуація. Страшні, сумні “біженські мандри”. Здавалося, що могло запам’ятатися одинадцятилітній дитині? Проте пережиті лихоліття пізніше вилилися у вірші про “балетну школу” замінованого поля та “перший вірш, написаний в окопі”. Закінчила школу, відвідувала літературну студію, потім – Київський педагогічний інститут.
Творчість
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
А далі – навчання в Московському літературному інституті імені Горького. Там вона зустріла перше кохання і батька доньки Оксани – Єжи-Яна Пахльовського. Знайомство з непересічними творчими особистостями. На цей час припадає розквіт творчості молодої поетеси. Одна за одною виходять її збірки поезій “Проміння Землі” (1957 p.), “Вітрила” (1958 p.), “Мандрівка серця” (1961), котрі засвідчили: в українській літературі засвітилась зірка першої величини.
На своєму літературному шляху довелося Ліні Костенко пережити майже шістнадцятилітнє невизнання її як митця. Це був сумний період у житті письменниці, зокрема в історії української літератури взагалі. Але і тоді вона писала. Писала і складала в шухляду. Не зламалася, не зневірилася, не занепадала духом, а шліфувала своє поетичне слово.
Поверненням Ліни Костенко була книжка поезій “Над берегами вічної ріки”, а потім з’явилася і “Маруся Чурай”. Вона вмить зникла з книгарні, хоч і вийшла стотисячним тиражем.
Нагороди
Митцю не треба нагород, Його судьба нагородила. Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина.
За історичний роман у віршах “Маруся Чурай” та збірку “Неповторність” письменниці було присуджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка. А 1994 р. поетеса була удостоєна Міжнародної літературної премії ім. Ф. Петрарки за книгу “Інкрустації”, видану італійською мовою.
Навесні 2000 року мисткиня стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги – за “справжнє лицарство у житті, подвижницьку діяльність в ім’я України, високохудожні твори в галузі літератури”.
3. Виразне читання поеми “Чайка на крижині”.
(Поема складається з п’яти частин: “Надбережжя”, “Крила на Одрі”, “Крила”, “Грунт”, “Усміх”. Твір написаний під час перебування поетеси у Польщі, в порту м. Щеціна у березні 1958 року).
4. Бесіда за змістом твору.
– Де перебувала героїня твору?
– Як описано порт м. Щеціна? Знайдіть рядки, зачитайте.
– Які зміни відбулися у порту з приходом весни?
– Що привернуло увагу героїні?
– Який діалог відбувся між героїнею і чайкою?
– Яку відповідь дає чайці героїня, а яку дали б ви?
– У яких рядках описане ставлення поетеси до Польщі? Зачитайте.
– Як Л. Костенко описує кораблі, які стоять на причалі?
– З чим асоціюється для героїні корабель?
– Чому поетеса не вважає себе іноземкою на чужій землі?
– Які почуття наповнюють душу поетеси, коли вона спостерігає за кораблем, що відпливає?
5. Теорія літератури.
Запис у зошитах. Диптих – два твори мистецтва, пов’язані одним задумом.
– Повторне читання кожної частини твору.
– Як за змістом пов’язані ці дві частини?
– Яка їхня головна думка? (У кожної людини є свій берег – батьківщина. Де б людина не була, але рідний край для неї є наймилішим, найдорожчим. Кожен повинен прагнути до самоствердження, духовного зросту, вдосконалення).
6. Літературна лабораторія (робота в групах з диптихом):
А) образи твору, їх притчева метафоричність;
Б) символічне значення людських крил;
В) образи: зима, весна, чайка.
– Дослідження образів.
Зима: “не вдягла білої свити”, “приміряла”, “пошукала, поплакала”, “бідувала в старій (свиті) із торішніх зів’ялих трав”, “лютувала, стелила рядно ожеледиць”, “сперечалася з морем” – “все збиралась на силі”.
Весна: “проснулись дерева”; “лід потемнів”, “крига буйно ломилась”, “лід кришився, б’ючись об каміння берегове…” (Різновидом метафор є уособлення – уподібнення живій істоті.)
Предмети і явища наділяються властивостями живих істот – даром мови, здатністю мислити і відчувати. У творі уособлення використано для того, щоб зобразити пори року (зиму і весну) виразно, жваво, поетично).
– Розповідь самотньої чайки.
Наприклад. Зима поступово втрачала свою силу. Крига скресала, лід кришився, б’ючись об берегове каміння. Річка була темна, широка і я пливла самотньо на останній крижині. Чайки держаться гурту, а я відпливала одна. Крижина піді мною була тонка і майже прозора. Я не боялася, що її розмиє весняна вода, що вона не вдержить мене, затріщить і відламається. Мені було байдуже, що вода піде колами. Я ж маю крила. Можливо, до самого моря лежить мій шлях.
– Чому героїня поеми звернула увагу на самотню чайку?
– Які думки виникли у неї з цього приводу?
– Чи є щось спільне між цим морським птахом і героїнею твору?
Г) інформаційне гроно.
– Що потрібно в житті для птаха, для людини?
Птах | Людина |
Небо | Земля |
Воля | Поле |
Хмари | Пара |
– Які крила має людина?
Людські крила – правда, чесність, довір’я, вірність у коханні, щедрість на турботи, щедрість до роботи, вічне поривання, пісні, надії, поезії, мрії.
(Людські крила у поезії Ліни Костенко мають символічне значення. Крила, на думку поетеси, має духовно багата людина. Вони зроблені не з пуху, як у птахів, а з правди, чесності, довір’я, з пісні, з надії, з поезії і мрії. В цьому смисл життя людини. Крила для кожного є глибоким духовним наповненням, що проявляється індивідуально. Людина повинна прагнути до самоствердження, подолання життєвих випробувань, вдосконалення.
– Що означає вислів “виросли крила за плечима”?
– Чому, на думку поетеси, “крилатим грунту не треба”? Я почувала себе крилатою, коли… (продовжити думку).
III. Підсумок уроку.
Технологія. “Створення ситуації успіху”. (Вчитель підсумовує роботу учнів на уроці, використовуючи такі висловлювання:
– Це дуже важливо, і у тебе вийшло…
– Саме ти зміг зробити таку складну справу, бо…
– Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийшло – нічого страшного.
– Я впевнена, що ти пам’ятатимеш про…
– Ти дуже добре зробив…
– Ось ця частина (елемент) вийшла в тебе дуже вдало.
– Я задоволений твоєю роботою.
IV. Домашнє завдання.
Вивчити напам’ять один вірш (на вибір).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)