Кустарно-реміснича праця
Українці споконвіку вважалися найпрацьовитішим народом. У мальовничих селах чарували мандрівників білі хати із солом’яними стріхами.
Подвір’я були охайними, у садках та біля садиб висаджувалося безліч різноманітних квітів, дерев, що певним чином скрашували життя людей, надавали оселям привабливості. Головним заняттям селянства було хліборобство. Землю треба було обробляти, тому в селах розвивалися ремесла.
Француз Боклан у своїх працях відзначав: “Усі вони (українці) уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, пекти хліб,
Недарма польський етнограф Казимеж Мошинський підкреслював, що слов’яни жили в “дерев’яному віці”. Це стосувалося земель західної України, де ліси були скарбницею деревини. Тому розвиток деревообробних ремесел у цій частині України був найбільш поширеним.
Колісники виготовляли колеса, ложкарі ложки, бондарі робили хлібні діжи, бодні, шаплики, діжки, стельмахи – вози
Ковалі й слюсарі виготовляли до дерев’яних предметів металеві частини або суто металеві речі. Не тільки в містах, але й у селах шевці шили взуття, кравці – сорочки, плахти, запаски, свити тощо, кушніри займалися вичинкою шкір та пошивом кожухів. А скільки виробів гончарів можна було купити на ярмарку! Це і миски, і глечики, і горщики, і барильця, і куманці, тикви.
Отже, розвиток ремесел на селі був досить поширеним. Зараз найкращі вироби майстрів прикрашають експозиції етнографічних та історичних музеїв України. Ми маємо можливість оцінити художній смак, талановитість народних умільців минувшини.