Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Критика вид сучасного суспільства в комедії М. Куліша “Мина Мазайло”

Критика вид сучасного суспільства в комедії М. Куліша “Мина Мазайло”

Комедію М. Куліша “Мина Мазайло” часто називають філологічною п’єсою. Свого часу, наприкінці 20-х років XX століття, вона з великим успіхом йшла на українській сцені. Але 1930 року, коли українізацію було згорнуто, п’єсу одразу заборонили. Однак серед читаючої публіки вона викликала досить гостру дискусію, оскільки вже за своїм характером вона є суто дискусійним твором. Так, герої комедії весь час дискутують про проблеми мови, намагаючись обрати для себе шлях у житті і, зокрема, правильне родинне прізвище. Отже, за допомогою різних героїв

драматург висловлює різні позиції обивателів стосовно проблеми українізації.

Специфіка комедії полягає в тому, що жодного з її персонажів не можна сприймати серйозно, всі вони викликають лише сміх, навіть наївний Мокій з його захопленням усім українським. Таким чином досить трагічна ситуація, у яку потрапила українська культура на початку XX століття, розкривається крізь призму смішного, що надає твору ще більшою гостроти. Адже сміючись глядач очищується і може критично поглянути не лише на інших, але й на себе.

За допомогою різних ситуацій, у які потрапляють його персонажі, Микола Куліш досить

гостро критикує тогочасне українське суспільство. Так ми бачимо перед собою абсолютно безпринципного та позбавленого будь-якої національної гордості Мину Мазайла, який задля чиновницької кар’єри готовий зрадити свої національні корені, змінити прізвище. Старому Мині здається, що його українське прізвище заважає йому просуватися по – службових сходинка^, але він не замислюється про те, а чи гідний він за своїми власними якостями займати якісь службові посади. Однак вирішивши змінити прізвище, Мазайло боїться бути покараним за це: “Ще як підходив до загсу – думалось: а що як там сидить не службовець, а українець? Почує, що міняю, так би мовити, його українське – і зноровиться. На зло тобі зноровиться. І навпаки думалось: а що, як сидить такий, що не тільки прізвище, всю Україну змінив би? А що, як такий, що йому до твого прізвища – до себе він байдужий під час служби, себто сидить, нічого не бачить і себе не поміча? А що, як такий, думалось, що почне з діда-прадіда?”. Отже, Мазайло не має навіть своєї власної думки, чіткої позиції в житті, орієнтується тільки на загальну ідеологічну моду. А з яким пієтетом він розповідає про відвідування установи: “Хтось одвів мене до дверей. Все – як у тумані. Не знаю, де я, чого прийшов. Серця вже не чую. І раптом воно тьох! – перед очима якесь писане оповіщення… Немов не я, немов хтось інший за мене чита – (серце!). Список осіб, що міняють своє прізвище. Минько Панас на Мінервина Павла. Читаю, не розумію. Вайнштейн Шмуель-Калман-Беркович на Вершиних Самійла Миколайовича – читаю; Засядь-Вовк на Волкова, читаю. Ісидір Срайба на Алмазова, і тут все прояснилось. Я зрозумів, де я і чого прийшов, повернувся назад…”. Мазайло захоплений тим, що люди зраджують своїх предків і міняють свої родові прізвища! Тож недарма його було покарано звільненням з посади. Виходить, людина завжди повинна мати свої власні переконання, щоб не потрапити в халепу.

Зовсім негідно поводить себе дочка Мини, Рина, яка намагається вплинути на свого брата й відвернути його від усього українського, закохавши його у свою подругу Улю. Але як же прикро вражена Рина, коли все виходить навпаки: Уля захоплюється українською мовою і зовсім змінюється під впливом Мокія! Рина научає подругу, як справити враження на брата, і досить зневажливо говорить: “От на… От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кімнату, розумієш? Бо тут він покаже тільки афішу, а там у нього словники, книжки, Хвильові всякі, Тичини. Хоч до вечора розпитуйся, залюбки відповідатиме. Побачиш яку книжку – і питай. Побачиш там Хвильового і питай, а тоді в кіно. Ну, а там ти вже сама знаєш, як і що. Іди! Дай я тебе перехрещу!” Слова Рини “Хвильові всякі, Тичини” показують її повну бездуховність, байдужість до здобутків не тільки української, але й будь-якої культури.

Уля, будучи схожою на свою подругу, під впливом Мокія захоплюється українською книжкою, українським словом, вона переконує свою подругу: “І знаєш, “дружина” – це краще, як “жінка” або “супруга”, бо “жінка” – то означає “рождающая”, “супруга” ж повкраїнському – “пара волів”, а “дружина”… Ось послухай: рекомендую – моя дружина, або: моя ти дружинонько.” В уста Улі драматург вкладає найкрасивіші та найласкавіші українські слова, демонструючи, що людина, обізнана з українською мовою, не може її не полюбити.

Здавалось би, позиція Мокія є в творі позитивною, але смішно те, що він сприймає все українське занадто гіперболізовано, намагаючись, наприклад, подвоїти “українськість” свого прізвища: Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище. Це ж зовсім не те, як якесь заяложене, солодко-міщанське: Аренський, Ленський, Юрій Милославький… Взагалі українські ггрізвища оригінальні, змістовні, колоритні… Рубенівські – от! Убийвовк, наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прізвище, Улю! Антирелігійне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов. А німецькі хіба не такі, як українські: Вассерман – вода-чоловік, Вольф – вовк.” Але Мокій виступає в комедії досить наївним, він не може зрозуміти глибини політики українізації, сприймає її поверхово.

Досить сатирично зображує драматург “русифікованих” обивателів з Харкова, для яких “прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізованной”, як говорить тьотя Мотя. Представниця “великої культури” заявляє навіть: “Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-руському. Донські. Кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад… Тарас Бульба, Остап і Андрій – і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать поукраїнському, та ще й де?.. У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!”. Отже, вона вважає, що українська мова – це непристойність, вона не варта культурного товариства.

Не кращим виглядає і занадто реакційний у своїх поглядах дядько Тарас, який волів би зупинити розвиток української культури, повернути колесо історії назад. Отже, у творі немає таких персонажів, яких ми могли б назвати позитивними, які б містили в собі певний ідеал. Може, це спричинено самою складністю описуваної драматургом історичної ситуації.

Загалом, “дискусія” у родині Мазайлів за участю родичів з Курська й Києва та комсомольців пародіює стиль радянського життя 20-х років, коли створювалася видимість розмаїття думок за повної тоталітаризації сутності Людського існування. Критично зображуючи своїх персонажів, драматург розкриває негативні риси тогочасного українського суспільства, а також такі людські риси, як пристосуванство, зарозумілість, бездуховність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Художнє втілений проблеми українізації в комедії М. Куліша “Мина Мазайло” 1. Бути чи не бути українській нації… (питання, яке Микола Куліш ставив у своїй комедії “Мина Мазайло”). 2. Втілення проблеми українізації в образах п’єси: А) зрікання свого національного “я”, спроба “влитися” у російську культуру (“Серцем передчуваю, що українізація – це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця…” Мина – реальна...
  2. Художнє відтворення проблеми українізації у комедії “Мина Мазайло” Миколи Куліша Один із кращих творів Миколи Куліша “Мина Мазайло” висвітлює проблеми русифікації України, яку у 20-х роках більшовицькі ідеологи намагалися прикрити так званою українізацією. Українізація “зверху” не означала серйозних намірів щодо відновлення повноправного функціонування української мови та формування національної свідомості. За роки тотальної русифікації пересічний українець-міщанин загубив почуття приналежності до своєї...
  3. “Мина Мазайло” М. Куліша: українізація й шляхи побудови національного суспільства Складні почуття наповнювали душу Миколи Куліша, коли він починав писати свою п’єсу “Мина Мазайло”. Усім серцем прийняв він революцію, мріяв про “голубий соціалізм”, який так палко проголошував його Малахій. Але дійсність 20-х рр. минулого століття вносила сум’ятицю в його душу: гостро постала національна проблема. Українцям, їх культурі, мові не вистачало...
  4. Характеристика образу Мини Мазайло за драмою М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш у своїй п’єсі “Мина Мазайло” засудив і дотепно висміяв українців-перевертнів, що заради власної користі здатні відмовитися від свого роду. Мина Мазайло – службовець у Харківській установі. За походженням він українець, чим дуже не задоволений. Адже вважає, що його колоритне прізвище Мазайло закриває йому всі шляхи до кращого життя....
  5. Художнє втілення проблеми українізації у комедії Куліша “Мина Мазайло Українізація – короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Віками утверджувана думка про другосортність української нації, мови привела до незворотних процесів. Ті з українців, які хотіли добитися...
  6. Художнє втілення проблеми українізації у комедії М. Куліша “Мина Мазайло” Українізація – короткочасний і малодосліджений період в історії нашої країни. Це була слабка спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських. Віками утверджувана думка про другосортність української нації, мови привела до нсзворотних процесів. Ті з українців, які хотіли добитися...
  7. Характеристика образів комедії “Мина Мазайло” Миколи Куліша Микола Гурович Куліш є творцем “модерної драми”. Його комедія “Мина Мазайло” змушує сучасних читачів замислюватися над тими проблемами сьогодення, коріння яких сягає в далеке минуле. Сюжет п’єси не новий. Він перегукується з творами Мольєра та Карпенка-Карого, але у переосмисленні Куліша знаходить нове, яскраве наповнення – письменник торкається “другорядності” української нації...
  8. Засоби творення комічного у п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” Сам сюжет п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” має анекдотичний характер. Головний персонаж комедії, службовець тресту “Донвугілля”, соромиться свого “малоросійського” походження. Причину власних життєвих невдач він вбачає у власному прізвищі: “Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло!” Мина вирішує...
  9. Засудження міщанського світогляду в п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш – митець багатогранного таланту. Він писав прозу й публіцистику, але визнання до нього прийшло, коли Гнат Юра поставив у Харкові драму “97”. Творчість М. Куліша – це багатогранне, загострене зображення побуту психології українців. В Україні у перші десятиліття відбувалися складні соціально-культурні процеси, точилися гострі політичні і літературні дискусії....
  10. Характеристика образу дядьки Тараса за драмою М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш у драмі “Мина Мазайло” показує читачеві своїх персонажів у гротескному світлі. Один з найколоритніших героїв – дядько Тарас. Це образ людини, яка шанує свій рід, національні традиції та історичну минувшину народу. Але погано те, що він не враховує нових вимог сучасного життя. Він продовжує жити в минулому, хапається...
  11. Художнє відтворення проблеми українізації 20-х років (за п’єсою М. Куліша “Мина Мазайло”) У 20-ті роки минулого століття більшовицькі ідеологи вирішили зробити “хід конем”: аби “замилити” очі українському народу, було оголошено про відродження української культури, про відміну переслідувань творів, написаних українською мовою, про її офіційний статус, тобто про процес українізації. Однак ця українізація “зверху” не означала серйозних намірів щодо відновлення повноправного функціонування української...
  12. Прихильники та супротивники українізації (за комедією М. Куліша “Мина Мазайло”) Драма “Мина Мазайло” – надзвичайно актуальний твір для нашого народу, оновленого подіями національного відродження. Темою твору є ставлення шовіністичного і патріотичного таборів до проблеми українізації в період непу. П’єса була написана на матеріалі 20-х років XX століття, та вона й сьогодні примушує замислитися над проблемами національної самосвідомості, своєї мови, держави....
  13. Художнє відтворення проблем українізайії 20-х років (за п’єсою М. Куліша “Мина Мазайло”) У 20-ті роки минулого століття більшовицькі ідеологи вирішили зробити “хід конем”: аби “замилити” очі українському народу, було оголошено про відродження української культури, про відміну переслідувань творів, написаних українською мовою, про її офіційний статус, тобто про процес українізації. Однак ця українізація “зверху” не означала серйозних намірів щодо відновлення повноправного функціонування української...
  14. “Мина Мазайло” М. Куліша – твір без позитивних героїв І. Зав’язка твору, конфлікт. (Уже з перших реплік героїв комедії М. Куліша “Мина Мазайло” стає зрозуміло, що це “філологічна п’єса”. Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище і шукає вчительку, яка б навчила його правильно говорити “по-руському”, а син Мокій, навпаки, мріє доповнити прізвище словом “Квач”.) ІІ. Процес українізації у...
  15. Характеристика образів Рими та Мокія за драмою М. Куліша “Мина Мазайло” Образи п’єси Миколи Куліша “Мина Мазайло” не мають чіткого поділу на позитивних та негативних. Всі герої однаково смішні у своєму прагненні стати кращими. Головний конфлікт твору – українізація 20-30 років XX століття. Персонажі твору по-різному сприймають це явище. Головний герой Мина Мазайло вважає українізацію способом зробити з них другосортних людей....
  16. Значення п’єси Куліша “Мина Мазайло” вчора і сьогодні У декого з нас нерідко виникає думка: от би змінити своє ім’я на краще, вдягтися наймодніше чи поміняти зачіску на найсучаснішу і – готово! Одразу з’явиться багато друзів, прийдуть авторитет і повага, успіхи в роботі чи навчанні. Але так не буває. Мені здається, що причини вдалої чи невдалої життєвої дороги...
  17. Твір за комедією Миколи Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури доби розстріляного Відродження. У його творчому доробку порушуються питання одвічні, загальнолюдські. Ставлення до рідної мови – ознака духовного здоров’я нації, одна з граней самовизначення та утвердження особистості в суспільстві. Антоніна Куліш відзначала у спогадах: “Микола безнастанно працював над мовою....
  18. “Особливості п’єси Миколи Куліша “Мина Мазайло Любов’ю до України, свідомістю національної гідності пройнята п’єса Куліша “Мина Мазайло”. Політична комедія Миколи Куліша є нищівною сатирою на малоросійщину, російський великодержавний шовінізм, духовний інфантилізм. Цей твір називають “філологічним водевілем”, його складно перекласти на будь-яку іншу мову, оскільки сюжет п’єси побудований на грі двох мов – української та російської. Сам...
  19. Засоби творення комічного в творі М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш був справжнім живописцем характерів в українській драматургії початку XX століття. Починаючи працювати над п’єсою, він перш за все ставив перед собою завдання змалювати живий, типовий, колоритний, до цього ні у кого не відтворений художній образ. І щоб ознайомитися з такими живими народними характерами, митець мандрував Україною, подорожуючи навіть...
  20. Скорочено “Мина Мазайло” Куліша Розмова Рини Мазайло з її подругою Улею, з якої з’ясовується, що у родині Мазайла відбуваються сварки через “сторичне питання”. Мокій Мазайло дуже захоплюється українською мовою і хоче переробити своє прізвище на Мазайло-Квач, у той час як його батько Мина прагне найняти вчительку російської мови. Крім того, написало листа до тьоті...
Критика вид сучасного суспільства в комедії М. Куліша “Мина Мазайло”
«
»