Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її Природа – найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за Українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й широю любов’ю до неї? Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах Українcької землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. Душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять Дзвінкі
потоки Великих і малих річок. Вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. Вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю Красою. Квіти… Як їх багато на моїй землі! Вони скрізь: і біля охайних осель, і на нивах, і на білих рушниках. Мені навіть здається, що слова “квітка” і ” Україна ” – це синоніми, бо такої квітучої землі, мабуть, нема ніде. З ранньої весни лунають над цим Квітучим багатством пташині пісні. Прорізують повітря стрижі та ластівки, поважно пливуть лелеки, неначе граються з морськими хвилями чайки… А соловей,
пташиний цар, став беззаперечним символом Української мови. …Україна за світовими стандартами – країна не дуже велика. Але, на мою думку, її можна порівняти з Безцінним діамантом в оточенні земель інших країн. Діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. І якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою Рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу – і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром і щастям.
