(КР) Контрольна робота з теми “Традиції та новаторські зрушення в поезії на межі ХІХ-ХХ століть”
УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС
ІI семестр
2. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – II ПОЛОВИНИ XIX ст.
УРОК № 56
Тема. (КР) Контрольна робота з теми “Традиції та новаторські зрушення в поезії на межі ХІХ-ХХ століть”
Мета: виявити рівень знань, умінь та навичок учнів із метою контролю та корекції; поглибити знання учнів про поезію символістів; розвивати навички аналізування поетичних творів; висловлювання своїх думок і вражень від прочитаного: виховувати любов до поезії, естетичні смаки.
Оснащення:
Тип уроку: контроль і корекція знань, умінь та навичок.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Оголошення теми й мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
III. Контроль і корекція знань, умінь та навичок
1. Інструктування перед написанням контрольної роботи
Учитель. Зараз ви залишаєтеся наодинці з художнім текстом-уривком із вірша А. Рембо “П’яний корабель” у перекладі В. Ткаченка (у кожного варіанта – свій уривок). Вам потрібно проаналізувати цей уривок, визначивши його тему, композицію, конфлікт (зовнішній
Варіант I
За течією Рік байдужим плином гнаний,
Я не залежав більш од гурту моряків:
Зробили з них мішень крикливі Індіани,
Прибивши цвяхами до барвних стояків.
На вантажі свої я не звертав уваги,-
Чи хліб фламандський віз, чи з Англії сукно,
І, ледь урвався крик матроської ватаги,
Я вирушив туди, куди хотів давно.
Скажено хлюпали припливи океанські,
А я, колись глухий, як мозок дітвори,
Все за водою плив! І заколот гігантський
Зняли Півострови, простори і вітри.
Моє пробудження благословили шквали.
Мов корок, танцював я на морських валах,
Що їх візничими утоплених прозвали,
І десять діб вогнів не бачив по ночах.
В сосновий корпус мій текла вода зелена,-
Солодка, як малим кисличний сік, вона,
Відкинувши убік і якір, і демено,
Блювоту вимила та плями від вина.
В настої зорянім, в Морській Поемі милій
Я плавав і ковтав зелену синь тоді,
Як мрець замислений вигулькує з-під хвилі,
Неначе тьмяний знак занурення в воді;
Там, раптом синяві підфарбувавши вири,
Повільні ритми й шал у днину осяйну,
П’янкіші од вина, потужніші за ліри,
Витворюють гірку любовну рябизну!
Я блискавицями роздерте небо знаю,
Прибої, течії, смеркання голубі,
Світанки, збуджені, мов голубині зграї,
І те, що може лиш примаритись тобі.
Я сонце споглядав у просторах містичних,
Що зблисло згустками фіалкових промінь;
Буруни злі, немов актори драм античних,
Віконничний свій дрож котили в далечінь.
Я снив і бачив сніг серед ночей зелених,
Цілунок на очах морів, і гладь ясну,
І соків круговерть, хмільних і незбагненних,
Співочих фосфорів пробудження від сну!
Розлючені вали в звіриній істерії,
Що брали штурмом риф, уповні бачив я,
Не знаючи, що блиск од сяйних ніг Марії
Утихомирює захекані моря.
Варіант II
На берегах Флорид мені траплялось зріти
Квітки, подібні до пантерячих зіниць!
Мов сяйні віжки, сніп веселок розмаїтий
До лазурових стад стремів на повну міць!
Я бачив, як шумлять драговини та верші,
Де в комишах гниє морський Левіафан!1
Як падають у штиль гігантські хвилі перші,
Як даль врізається в бездонний океан!
Льодовики, сонця, і небеса, й заграви!
Гидотні обмілі серед рудих заток,
Куди обліплені комахами удави
Падуть у смороді з покручених гілок!
Хотів би показать я гомінкій малечі
Співочих риб, дорад, що блискотять між хвиль.
І піна вквітчана мої гойдала втечі,
І вітер додавав мені не раз зусиль.
Варіант III
А море – мученик у безбережнім світі –
Мене підносило на схлипах злих своїх,
Воно несло мені свої тінисті квіти,
А я, мов дівчина, навколішках затих…
І, взявшись на своїх бортах гойдати
Їх чвари та послід, я, майже острівець,
Ледь задкував, коли в мої тонкі канати,
Шукаючи нічліг, чіплявся пухлий мрець!
Під гривою заток я – корабель пропащий,-
Закинутий у вись етерну без птахів,
Звідкіль ні монітор, ні парусник найкращий
Не вирвуть острова, що від води сп’янів;
Я, що в бузковій млі повільно так пролазив,
Довбаючи, як мур, червоний небокрай.
Де видно – о нектар солодких віршомазів! –
Небесні сопляки та сонячний лишай;
Я весь плямів вогнистою дугою,
Що мчав і гнав ескорт із коників морських
(Ультрамаринове склепіння наді мною
Валилось, плавлячись у вирвах вогняних),
Архіпелаги зір та острови незнані
Я зрів, де небеса відкриті для плавців:
В такі-от ночі ти дрімаєш у вигнанні,
О зграє злотих птиць, Снаго прийдешніх днів?
Доволі плакав я! Жорстокі всі світання,
Гіркі усі сонця й пекельний молодик;
Заціпило мені від лютого кохання.
Нехай тріщить мій кіль! Поринути в потік!
За європейською сумуючи водою,
Холодну та брудну калюжу бачу я,
Де вутлий корабель, як мотиля весною,
Пускає в присмерку засмучене хлоп’я.
І я, купаючись у ваших млостях, хвилі,
Не можу більше йти в кільватері купців,
Під оком злих мостів я пропливать не в силі,
Ані збивають пиху з вогнів і прапорів.
2. На допомогу учневі
Тема вірша А. Рембо “П’яний корабель”: мандри душі особистості у світі своєї уяви та в житті.
Композиція: загибель команди втрата керування кораблем уявні мандри ліричного героя в морській стихії відмова від прагматичного життя.
Конфлікт: зовнішній конфлікт – зіткнення ліричного героя зі стихією та буденністю; внутрішній конфлікт – боротьба в душі героя, її духовне пробудження у світі мрій.
Зміст назви твору: сп’яніння від стихій життя; використання метафори.
Символіка вірша: море-символ життя, почуттів, поезії; зелений та синій кольори – символи надії на щасливе майбутнє.
Провідні мотиви: утвердження життя, свободи, гімн творчій уяві.
Пояснення ролі епітетів, розгорнутих метафор, порівнянь та інших засобів художньої виразності.
За Л. Богдан
IV. Домашнє завдання
Для всіх: читати роман Е. Золя “Кар’єра Ругонів”.
Індивідуальне: підготувати повідомлення про життя Е. Золя.
V. Підбиття підсумків уроку
______________________________________________________
1 Левіафан – морська потвора в біблійній міфології.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)