Козацьна давнина у творі Оксани Сенатович “Малий Віз”
У чудовому і поетичному творі Оксани Сенатович “Малий Віз” ми зустрічаємося із малим Дмитриком, якому наснився дивний сон. Такий сон може наснитися тільки тому, хто довго дивився на велике зоряне небо, де серед сузір’їв світить Малий Віз. Дмитрикові наснилося, ніби він там, серед зірок, летить просто до козаків, про яких це сузір’я і нагадує.
Козаки сидять біля куреня, варять кашу, підтримують вогнище. Дмитрикові – десять років, а козакам – по триста десять. Отакі вони невмирущі! Вони навіть кулешем малого мандрівника, який
А потім Дмитрик потрапив у місто Підгайці й прийшов до книгарні. Він спитав книжку про Івана Сірка, та книжки ще не було. От і вирішив Дмитрик сам іти до Львова і шукати козацького ватажка Гвана Сірка. Навіщо? Це ж зрозуміло: Дмитрик вважає себе справжнім козаком, а не якимось звичайнісіньким шукачем пригод… Я думав-думав і вирішив, шо Дмитрик таки справжній козак! Бо він багато знає про козака Сірка: це найвидатніший козацький ватажок, непереможний, про нього навіть казали, що він зачарований, характерник. А характерник – то така людина, яка вміє чаклувати, перетворюватися на щось. Кажуть, і Сірко перетворювався на вовка. Тому його так боялися вороги.
Колись я також виросту і стану так само сильним і мужнім, як Сірко!