Конструктор винищувача З-16 И. И. Сикорский
Конструктор винищувача З-16 И. И. Сикорский ( 1889-1972) прославився в роки першої світової війни створенням флоту перших у світі серійних багатомоторних аеропланів —і гігантських бомбардувальників “Ілля Муромець” . У цей час він побудував і ряд легких літаків різних типів, переважно винищувального призначення. Однак перші досвідчені З-16 з’явилися на світло не як винищувачі. Своїм створенням вони були зобов’язані успіхам, досягнутим конструктором у розробці легких двомісних розвідників. Двомісні біплани З-6Б и С-10 И. И. Сикорского
Для маневрених корпусних загонів передбачалася будівля легких і компактних монопланів, а для стаціонарних кріпосних і польових —і більше важких біпланів. У червні 1914 р. Акціонерне товариство Російсько-Балтійського вагонного заводу (АТ РБВЗ) , де головним конструктором і керуючим Повітроплавального відділення працював И. И. Сикорский, уклало контракт із Головним військово-технічним керуванням (ГВУ) Військового міністерства на будівлю до кінця року 45 літаків (14 біпланів-розвідників З-10А, 24 моно план а-розвідника З-11А, 2 тренувальних моноплани З-12 і 5 “навчальних біпланів” ) . Замовлення було досить великим для того часу й міг би 6бути ще більше, якби не завантаженість відділення серійною будівлею багатомоторних муромцев. У той же час свою “Більшу програму посилення військового флоту” прийняло й Морське міністерство Російської імперії, у якій велика увага приділялася й розвитку авіації. Передбачалося створення ряду “авіаційних станцій” (без гідроавіації) , оснащених новими гідролітаками, у тому числі й поплавковими З-10. Для нових апаратів необхідно було підготувати нових льотчиків, і морське відомство уклало 1 вересня 1914 р. контракт із АТ РБВЗ на будівлю легкого навчального поплавкового біплана “Крихітці” конструкції И. И. Сикорского. Раніше морська авіація в якості навчального використовувала маленький поплавковий літак З-5А
Для підготовки ж сухопутних льотчиків И. И. Сикорский побудував біплан З-8 “Крихітка” . Обидва літаки були ідентичні в основному по конструкції, відрізняючись тільки розташуванням крісел пілотів. На З-5А вони розміщалися одне за іншим, а на З-8 минулого встановлені поруч. За зразком цих, що добре зарекомендували себе, літаків і передбачалося будувати як п’ять “навчальних біпланів” , замовлених ГВУ, так і навчальну “Крихітку” для флоту. Однак обоє прототипу були побудовані ще в 1912 р. і вже встигли морально застаріти. Була потрібна розробка принципово нового одне-двомісного швидкісного учбово-тренувального пробного біплана. Правління АТ РБВЗ, у першу чергу його голова —і видатний організатор вітчизняного машинобудування Михайло Володимирович Шидловский, вирішило доручити И. И. Сикорскому розробку легкого літака, що відповідає новим вимогам. Тому що головний конструктор був в основному зайнятий створенням важких багатомоторних гігантів, спостереження за будівлею й випробуваннями легких літаків звичайно довіряли кому-небудь із його найближчих соратників, тобто, по сучасній термінології, призначали провідних конструкторів, які одночасно минулого й льотчиками-випробувачами підопічних машин. Таким “хресним батьком” З-16 став лейтенант Імператорського Російського Військово-Морського Флоту Георгій Іванович Лаврів, друг дитинства й вірний соратник И. И. Сикорского. Досвідчений і відважний льотчик, він був і талановитим винахідником, що добре розбирався в авіаційній техніці. Головним помічником И. И. Сикорского в проектуванні літаків був його соратник по київському суспільству повітроплавання Анатолій Анатолійович Серебренников. Він завідував технічним бюро Повітроплавального відділення АТ РБВЗ, Сикорский готовив тільки ескізи загального виду, компонування, ваговий розрахунок і ескізи деяких основних частин нового апарата, відповідно до яких співробітники, як правило креслярі із середнім технічним утворенням, робили докладне конструкторське пророблення цих частин і деталей. Дослідження з аеродинаміки нової машини проводилися самим И. И. Сикорским у невеликій досвідченій лабораторії заводу, так і по його замовленнях під керівництвом Василя Адріановича Слесарева в найбільшій у Росії аеродинамічної лабораторії Петербурзького політехнічного інституту
(1 votes, average: 5.00 out of 5)