Книга “Хто такий Нице Пенице” видана в Росії

У книгу румунського прозаїка Юлиу Рациу (р. 1930) увійшли три короткі повісті: “Клас, у якому нічого не буває”, “Таємниця кріпосного замка” і “Поле ракети ” ексцельсиор-Г”. Повести видані російською мовою. Це книга про румунських школярів – їхніх походах по рідному краї, роботі різних кружків самодіяльності, подіях у піонерських загонах, житті хлопців будинку й багато про що-многом іншому.

Юлиу Рациу, чудовий знавець дитячої психології, не почуває себе чужинцем у світі сучасних дітей, підданих впливу століття й потоку,

що підсилився, інформації, відмінно вміє зображувати цей складний, мінливий дитячий мир.

Своеобичним літературним антиподом повести Ю. Рациу “Клас, у якому нічого не буває” можна назвати казку-повість Соні Лариан (р. 1931) “Кольоровий материк”, хоча обидві книжки присвячені шкільній тематиці. Книги, однак, контрастні за задумом, втіленню, образотворчим прийомам. Контрастність відчутна вже в заголовках: повість про “Клас, у якому нічого не буває” і казка-повість про “Кольоровий материк”. Нудьгуючого всезнайку Андрія Сайду нічим не здивуєш, до того ж він уважає, що в його класі ніколи “нічого

не буває”. А от хлопчик Аурел Ластовинка, у якого, по його власних словах, “немає сили волі” і тому він не може вчити уроків, постійно дивується, тому що в їхньому класі з ним завжди трапляється, відбувається, буває що-небудь незвичайне. Книги полярні, протилежні по методу й формі зображення дійсності. У Юлиу Рациу – це реалістичне оповідання, У Соні Лариан – фантастичне, вигадане, із запозиченням казкових елементів, хоча, якщо підходити строго до аналізу її книги в жанровому відношенні вона нічого загального не має із традиційною літературною казкою для дітей – народної або обробленої письменником.

В одне прекрасний ранок з головним героєм казки-повести Соні Лариан “Кольоровий материк”учнем сьомого класу Аурелом, на прізвисько Ластовинка,- відбувається дивна подія, що змінила його життя. Він знайомиться з жовтогарячим чоловічком, що прилетів з далеких країн на скляній призмі. Гість був одягнений у дорожній жовтогарячий костюм, у жовтогарячу пелерину, крислатий жовтогарячий капелюх якогось дивовижного фасону й у жовтогарячі величезні черевики. На руках у нього були жовтогарячі шкіряні рукавички, він курив жовтогарячу сигару й виявився чарівником. Він виконав одне заповітне бажання Аурела: учитися “на відмінно”, не готовлячи уроків, не нудьгуючи над підручниками, “нічогісінько” не роблячи. Але чарівник був зовсім не добрим. Діставши для Аурела зі свого будиночка-призми три чарівних предмети білого кольору: шапку, ранець і черевики,- він з найбільшим презирством подивився на хлопчика й вийшов невідомо куди. І для Ластовинки настає чарівна” життя: у класі він відповідає по всіх предметах краще відрізни ници Родики Піну, а шапка в нього краще, ніж в Аурела Вискочки. Але чарівні предмети не приносять щастя героєві. Він знаходить своє місце серед таких же неуків И ледарів, яким хотів стати сам.

Крім Аурела Ластовиння, у книзі Соні Лариан багато й інших героїв – дітей і дорослих. Образи письменниця будує ло принципу порию навіть гротескного заострения однієї-єдиної риси характеру. Вона не боїться використовувати символи, абстракції, схеми, наповнюючи їхнім життєвим змістом, вдаючись до допомоги гумору, сатири, гротеску. Так, поняття порожнечі, брутальності, неправди, зазнайства, егоїзму Соня Лариан, немов по помаху>чарівної палички, втілює в ” героїв-споживачів”: от вони – тричі другорічник Магнітофон (на розумі в нього один магнітофон), Аурел Вискочка (у нього краща в класі шапка), Аурел Тягучка (він із працею тягся із класу в клас), Родика Піна (у неї найкрасивіший у класі почерк і піна)” і т. д.

Дотепно й жваво письменниця використовує у своїй повісті-казці ігровий елемент для зображення не тільки дітвори, але й миру дорослих. Обіграючи деталі “дорослої” життя, Соня Лариан знайомить читача й зі знаменитим хіміком Ашд-Вао, вічно зайнятим, що вічно поспішає, котрий дуже жалує ледарів, тому що їм нудно жити на світі; і милими мамами й татами, які радісно й старанно роблять уроки замість своїх улюблених дитинок; і добрими прикордонниками на Кольоровому материку. Як добре жити на світі, немов говорить Соня Лариан, коли немає війни, коли навкруги мир, коли на землі немає інших “злочинців”, крім маленьких трусишек, брехунців, ледарів, прогульників, хвальків, зазнаек. Тоді й. прикордонники, і собаки індиго, і фіолетові кішки у всіх країнах Кольорового материка – добрі й гарні.

“Кольоровий материк” у скороченому варіанті виданий у нашій країні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Книга “Хто такий Нице Пенице” видана в Росії