Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Київське диво, або Як написати твір за романом Павла Загребельного “Диво”

Київське диво, або Як написати твір за романом Павла Загребельного “Диво”

Ви знаєте, що кожного дня в світі відбувається якесь “диво”: то “Титанік” затоне, то щезнуть у Бермудському трикутнику кораблі, то літак ні з того, зі з сього підірветься, то снігова людина з’явиться зеред очима… Словом, не світ, а Країна Чудес. Та не тільки у наш час відбуваються дива. Чи не диво, наприклад, те, що під час правління Ярослава Мудрого виросла серед Києва Софія Київська – велич-іий собор. Про це диво розповів в своєму романі Іавло Загребельний. І головним його, наскрізним ібразом виступала вона, Софія Київська –

мистець-сий витвір, що справді належав і XІ століттю, і такою ж мірою століттю XX – незвичайне диво, що ніколи не кінчається й не переводиться”, диво вічне. А з другого боку – професор, історик Гордій Отава, що присвятив усе своє життя вивченню фресок Софії Київської, розкриттю їхньої таємниці. Під час окупації Києва фашистами вчений гідно й мужньо йде на смерть, аби не дати ворогам пограбувати мистецькі цінності свого народу. І, нарешті, син професора Отави Борис, який в наш час вперто й самозречено наслідує батька, не дозволяючи собі ні на йоту відступити від того, що для батька стало справою всього життя.

Доля

Сивоока розкривається від дитинства героя й до смерті. Можливо, цієї людини насправді не було. Але був хтось інший, хто збудував величну Софію Київську – не сам же Ярослав Мудрий тягав каміння? Сивоок міг існувати, існував, і подарував своєму народові дивовижний собор. У творі необхідно показати, як народжувався в Сивоокові митець, через що він пройшов, чому навчився до того, як передати всю свою майстерність, всю свою душевну красу, своє “я” величній споруді. Язичницький світогляд Сивоока, його бунтування проти хрестів, що нагло вдерлися в життя й спричинили смерть діду Родиму, збентежений настрій після прийняття хрещення (“радощів нова віра не принесла, дала тільки пригніченість духу, сприймалася, як найтяжча, мабуть, неволя”) дали поштовх зануритися в справу оздоблення книг і писання ікон (до цього ж Сивоок, ще навчаючись у діда Родима, ліпив тільки поганських богів).

Понад тридцять років йшов Совоок гірким шляхом пізнання істини й майстерності. І лише незадовго до загибелі відкрив для себе найголовніше: “Бо що є мистецтво? Це могутній голос народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені”. Сивоок не відділяв себе від народу, почував себе його часточкою. В язичницькій Радогості, захованій “в глибини зеленого дивосвіту”, Сивоока вразила летюча барвна каплиця, а її хранителька Звенислава розкрила хлопцеві душу барв, які, мов люди, залежно від випадку, бувають веселі, чисті, лагідні, довірливі, невинні, сумні, нудьгуючі, крикливі, жалібні, холодні, теплі… Ось чому пізніше, в Константинополі, вже спробувавши в Радогості та болгарському монастирі “вичаровувати з небуття новий світ”, він шукав у барві не бога, а людину. Тому і працював тільки для людей. І ось нарешті почалося народжуватися диво не в казці, де махнув чарівною паличкою – воно й з’явилося. Воно народжувалося у важкому труді, який поєднався з талантом мислити і думати барвами.

Задум Сивоока виникає поступово, наче викорінюється з хаосу, але не покидає меж реальності. Бунтуючи проти усталених приписів, за якими композиція і точно визначені кольори належать лише церкві, він “… ходив понад берегом моря, підсвідомо визбирував нові відтіння зеленого, синього, голубого, марилася йому барва трав’яниста, хоч жодної травинки не було серед каміння, висвічувалося з предвечірніх глибин моря лазуровість, холодна зе-леність патини і м’яких мохів виникала на зміну сірокамінній барві, що затоплювала острів, ніби м’який дим; він відчував у собі дивне могуття; ось, зібравши усі барви моря і неба, він вихлопне їх на вознесений над островом камінь, і камінь оживе, засяє, в нього вселиться душа, як у зелене дерево, станеться чудо, якого не зміг доконати сам Всевишній у день творіння, – така сила художника”.

У творі треба передати, що, приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумав щось велике і незвичайне, бо малість не може здивувати світ. В його уяві собор стояв як образ його землі, який народився з давніх спогадів, це був “…образ пролітаючий, мов зітхання вітру в осінньому листі…” Цю летючу церкву як символ краси рідної Вітчизни мистець вимірював усе життя. І Сивоок “заганяє” себе всього у собор: “Було в Сивоока відчуття, неначе вмирає невпинно й нестримно кожною часточкою свого тіла, кожною жилкою, умирає думкою, прагненням, надіями. Собор здіймався вище й вище… і Сивоок ніяк не вмів позбутися жахливого враження, ніби оті камені й плінфи, ніби ота рожева цем’янка… – то частки його власного єства, ніби перевтілюється він у цю споруду, сам зникаючи непомітно, поступово, неуникно”. Коли ж будування підходило до кінця, ця людина відчула “друге дихання”. Сивоок гине за свою кохану, але продовжує жити його творіння.

Треба розповісти і про своєрідну естафету століть, яку продовжує XX століття. І знов-таки, всі персонажі пов’язані тут із собором. Шпурре за велінням СС хоче вирізати найкращі фрески для музею в гітлерівському Лінці. Але Гордій Отава, створивши “власний фронт проти фашизму”, перешкоджає йому, хоч і гине. Борис Отава продовжує справу батька, зокрема вступає в ідеологічний двобій із “ученим” Вассеркампфом у Західній Німеччині. Батько й син Отави – це люди з нероздільною відданістю головній душевній пристрасті – вивченню славного минулого нашого народу. Вони приймають естафету Сивоока і гідно несуть її до кінця, щоб залишилося жити це диво – Софія Київська. У творі ви повинні узагальнити думку про невмирущість талантів, а значить, і вічне життя народу, який народжує такі таланти. Це слід відзначити або у вступі, або у висновку. І, звичайно, свої думки: чим більше їх – тим краще. Для вас теж, бо ви вчитеся мислити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Понад тридцять років ішов Сивоок гірким шляхом до пізнання майстерності. Він відкрив для себе найголовніше: “Що є мистецтво?” Це могутній голос народу, що лунає з уст умільців. “Я – сопілка в устах мого народу”, – говорить Сивоок. Довгі поневіряння у візантійському полоні завершилися для Сивоока усвідомленням протиріч між бідними і...
  2. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
  3. Твір-роздум:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво””! Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара Ситника...
  4. Ідея невмирущості творчого начала в людині (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М Рильський Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”: “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і нараз зачаровує білокам’яне диво Софії Київської....
  5. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії...
  6. “Софія Київська – оберіг української духовності” ( за мотивами роману Павла Загребельного “Диво”) народу. Що лунає з уст вибраних умільців. Я – сопілка в устах мого народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені”. До цього відкриття митець ішов стихійно, але неухильно – його вели доля й покликання. Спочатку він не знав, що в ньому після смерті діда оживе буйнодивний...
  7. Зв’язок релігії та естетики в романі П. Загребельного “Диво” Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір...
  8. Твір на тему:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво”” 2 варіанти! 1) Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара...
  9. “Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу”(за романом Павла Загребельного “Диво”) Роман Павла Загребельного “Диво” є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” і “Смерть у Києві”. Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних...
  10. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом...
  11. Роман “Диво” Павла Загребельного: історична правда й художній вимисел Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи “Диво”, ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності – Київську Русь. Отже, твір – про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра – християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею,...
  12. Зв’язок релігії та естетики у романі П. Загребельного “Диво” Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір...
  13. Характеристика образу Сивоока у романі Загребельного “Диво” Роман “Диво” Павла Загребельного доводить, що справжні дива створюють не королі чи фараони, а прості талановиті люди. Адже не самі владарі будували замки чи піраміди, а будівничі, імена котрих, на жаль, не завжди залишалися в історії. Немає точних відомостей і про будівничого храму Софії Київської, історію котрого розповідає нам Павло...
  14. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного “Диво” Павло Загребельний в своїх історичних романах майстерно передавав дух тієї епохи, у котру відбуваються події у творі. Читаючи “Диво”, читачі нібито переносяться в давні часи Київської Русі. Саме тоді на зміну язичництва приходило християнство. Супроводжувались ці події частими конфліктами між старовірами та людьми, готовими до змін. Отже, Павло Загребельний піднімає...
  15. Образ Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного “Диво” П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Образ Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного “Диво” Роман П. Загребельного “Диво” розповідає нам про княжі часи. Читаючи його, ми занурюємося у світ давнього Києва, стежимо за будівництвом Софії Київської, переживаємо за долю Сивоока. І, звичайно, знайомимося із життям і політичною діяльністю одного...
  16. Софія Київська – символ незнищенності людського духу (за романом “Диво”) Майже тисячу років стоїть у Києві, пройшовши крізь усі лихоліття, Софійський собор і чарує своєю неповторною красою. Саме це архітектурне диво надихнуло українського письменника Павла Загребельного створити роман і в ньому спробувати осмислити проблеми історичної пам’яті, морально – етичний досвід минулого. Роман починається словами Бертольда Брехта, що звеличують безіменних народних...
  17. Скорочено “Диво” Загребельного 1965 рік. Провесінь. Надмор’я Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з...
  18. Твір Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного Диво) Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі...
  19. Особливості художнього конфлікту в романі П. Загребельного “Диво” П. А. Загребельного по праву вважають майстром художнього зображення конфлікту. Це письменник із великим життєвим досвідом, який захоплюється літературою, добре знає історію від давніх часів до сьогодення, відчуває важливі Теми, проблеми, привертає до них увагу читача, відстоює справжні мистецькі цінності та увінчує їх творців. Зображуючи у романі “Диво” різні часові...
  20. Ідейно-художнє значення часової дволлановості у романі П. Загребельного “Диво” І. “Диво” П. Загребельного – роман у двох часових просторах. (Дія роману, за задумом автора, відбувається у двох часових просторах, між якими пролягло майже тисячоліття. А оскільки центральний образ твору – Софія Київська, то письменник тісно переплітає період будівництва храму і події середини XX століття, коли храм опинився на межі...
Київське диво, або Як написати твір за романом Павла Загребельного “Диво”
«
»