Кімната молодшого брата ( твір-опис)
Коли я заходжу в кімнату мого молодшого брата, відразу згадую своє дитинство (себе я маленьким давно не вважаю) і мені іноді хочеться виявитися на його місці. Уявіть собі, ще не треба ходити в школу, робити щодня уроки, додержувати дисципліни. Відповідальності ніякий – грай, грайся, вередуй. Тобі все дозволено, тому що ти маленький, а виходить, головний. От спортивний куточок. Мені шведська стінка вже не здається такий високої, як йому, і погляд з верхньої поперечини долілиць мене не страшить. По канаті я влажу легко й швидко, а братишка – повільно
От більша коробка з іграшками. Половина з них – мої. Половина тому, що я теж, як і він, у дитинстві був допитливою дитиною: мені було цікаво, з яких деталей складаються машини, і я, звичайно ж, розбирав їх. Зібрати смог не все. Часто
Залишалися зайві деталі… М’яких іграшок небагато, я їх теж не дуже любив. А от таких чудових конструкторів кілька
Під ліжком цілий автомобільний гараж: пластмасові, металеві машини, радиоуправляемые й інерційні.
У шафі, звичайно, не зовсім ідеальний порядок. Футболки упереміш із носками й джинсами. На полках – гри, виліплені фігурки людей і тварин, олівці, фарби, фломастери й багато книг. Дитячі книги. Я до них дбайливо ставився, і братові вони дісталися в непоганому стані. Біля телевізора стійка відеокасет. Отут я розділяю смак брата: я теж люблю подивитися й про Винни-Пуху, і про дядька Федора, і про Шрека, і про людину-павука.
На стінах кімнати – малюнки й аплікації, зроблені в дитячому садку. На столі й у його шухлядках сусідять самі різні предмети: фломастери й дротики, деталі іграшок і пластилін, відірвані гудзики й дерев’яний меч (навіть не пам’ятаю, де він його відшукав). У цьому він схожий на мене. Біля стіни коштує його ліжко, а одна зі спинок, та, що до дверей, зроблена у вигляді чорної дошки. Брат малює на ній кольоровими крейдами й учиться писати. Він залишає мені смішні записи з помилками (“Із Дном ражденя!”, “Я тебе лублу”), але мені приємно.
Дуже хочеться повернутися в щасливе безтурботне дитинство: ходити в дитячий садок, робити дурні помилки, ходити в кіно з родителями й жити сьогоднішнім днем. Брат цього ще не зрозумів, він, звичайно, мріє скоріше вирости, стати дорослим і важливим, як я. А для мене його кімната – подорож у моє дитинство – ще таке близьке й уже таке далеке…
Твору на вільну тему – Кімната молодшого брата
У мене є молодший брат, його кличуть Кирило, він першокласник. Кирило дуже уразливий і самолюбний хлопчик, тому, щоб уникнути зайвих сварок і конфліктів, ми з ним поділили нашу спільну кімнату навпіл. Ці половини ми так і називаємо: “моя кімната” і “кімната Кирила”. Кімната Кирила багато чого може розповісти про свого маленького хазяїна. Сама коштовна річ тут – колекція кольорових пластилінових солдатиків, які живуть на спеціальної широкойполке. Цю армію виліпив сам Кирило й періодично влаштовує на підлозі шумні й видовищні бої.
Над ліжком мого брата приклеєні картинки з його улюбленими ультипликационными героями – отут Бэтмен, людина-павук, черепашки-нинзя. Кирило не любить читати, тому із книг у його кімнаті – тільки підручники. Та й ті звалені горою на столі, упереміш із зошитами, коміксами, дитячими альбомами для наклейок, ручками, фломастерами.
У тумбочці з іграшками в мого брата можна відшукати безліч деталей від конструкторів і будівельних наборів, зламані заводні машинки, старий футбольний м’яч, розсип кубиків, фішок і залишків від наборів пазлов. Кирило часто скаржиться, що хлопці в класі зовсім не слухають його. Мама у відповідь пропонує йому спершу подружитися з порядком, на це мій братишка заперечує, що порядок тут зовсім ні при чому. Цікаво, хто ж правий?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)