Казкар Шарль Перро
12 січня 1628-го у Пакетт Ле Клерк почалися пологи. Подружжя Перро вже виховувало четверо синів і цього разу чекало на дівчинку. Однак народилися близнюки. Батько вирішив назвати їх на честь французьких королів – Шарлем та Франсуа. Та через півроку Франсуа помер.
Смерть одного з близнюків, навіть у ранньому дитинстві, стає глибокою травмою для іншого. Шарль ріс замкнутим, усього боявся, цурався людей. Та батько все-таки вирішив дати йому освіту, і 8-річний Шарль вступив до колежу Бове.
Навчання виявилося справжнім кошмаром. Учителі вважали
Наступного ранку вперше за п’ять років Шарль у класі підняв руку. На подив учителя й однокласників він блискучою латиною відповів урок. І отримав найвищий бал. Перро осмілів настільки, що
Шарль успішно закінчив університет, став адвокатом. Та практикував недовго.
– Я б залюбки спалив усі судові справи, – говорив він. – Немає нічого кращого у світі, як зменшити кількість судових процесів.
Перро почав писати поеми. Деякі присвятив королеві. 25-річного юриста помітили при дворі, й міністр фінансів Нікола Фуке запросив Перро на роботу. Шарль збирав податки та писав вірші. 1653-го вони з’явилися друком. Він познайомився з політиками та письменниками, відвідував бали та світські салони. Писав легкі комедії, вірші і трагедії. Через декілька років він був уже відомим письменником.
Та згодом його покровитель потрапив у немилість. Фуке звинуватили у змові й засудили до довічного ув’язнення. Шарлеві вдалося втриматися при дворі. Він сподобався новому міністру Жану-Батісту Кольберу, і той зробив його своїм першим секретарем.
Кольбер чудово знав забаганки та слабинки свого монарха. Він створив спеціальне “бюро”, яке мало прославляти Людовика XІV, а Шарля призначив його головою. Перро став завідувати королівським будівництвом та майстернями гобеленів. Інколи він сам розробляв проекти і вигадував девізи й гасла для тріумфальних арок. Король був задоволений, і навіть інколи радився із Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук. У нього з’явилися особисті апартаменти в Луврі та Версалі, вісім будинків у Парижі, а також замок Розьє.
1672-го 44-річний Шарль одружився з 19-річною донькою королівського скарбника Марі Гішон. Доти він уникав жінок через вроджену сором’язливість. Та за дівчиною давали гарне придане, і він спокусився об’єднати капітали. У свою дружину Шарль закохався вже після весілля.
– Ти – моя чарівна принцеса, – любив він їй говорити.
Марі народила йому трьох синів. Але у жовтні 1678-го вона захворіла на віспу й померла. Перро тяжко переживав утрату. Він залишив двір та вирішив присвятити себе дітям. Шарль сам зайнявся їхнім вихованням та освітою. У свої 67 вирішив написати для них декілька казок із моральними повчаннями. Зазвичай вигадував не сам: деякі пам’ятав із дитинства, інші зібрав його 15-річний син П’єр.
Першими він опублікував казки “Грізельда”, “Кумедні бажання” та “Осляча шкіра”. А 1697-го видав збірку “Казки матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними повчаннями”. До неї ввійшли “Спляча красуня”, “Червона Шапочка”, “Синя Борода”, “Кіт у чоботях”, “Попелюшка”, “Ріке з чубчиком” та “Хлопчик-мізинчик”. Щодня у паризькій крамниці Клода Барбена продавали до 50 книжок! Протягом року видавець тричі повторював тираж.
Перші видання були підписані іменем П’єра. Шарля всі знали як серйозного літератора, і він боявся, що тепер його засміють. До того ж він хотів прославити улюбленого сина й допомогти йому зробити кар’єру при дворі. 19-річний П’єр отримав дворянський титул і ввійшов у коло близьких друзів принцеси. Однак через півроку у вуличній бійці він заколов ровесника, сина теслі. П’єра заарештували, а матір убитого розпочала проти нього судовий процес.
Перро насилу вдалося витягнути сина із в’язниці. Він заплатив жінці 2079 ліврів, і П’єра відпустили. Батько купив йому чин лейтенанта у королівському полку, і той відбув на фронт. 2 травня 1700-го він загинув у бою.
Шарль тяжко переживав трагедію. Він помер 16 травня 1703-го.
Червону Шапочку звинувачують у винищенні вовків
Всесвітня енциклопедія казок називає Перро найдобрішим казкарем в історії. Мабуть, він був першим, хто створив справжні дитячі казки – добрі та зі щасливим закінченням. Адже народні оповідання, які він використовував, були доволі жорстокими. У “Попелюшці”, наприклад, мачуха відрубує дівчині ноги, аби та не бігла на бал. А Спляча красуня прокидається не від поцілунку, а від народження двох дітей, яких “подарував” їй прекрасний принц і поїхав собі.
“Червона Шапочка” теж закінчується трагічно, а хепі-енд їй “дописали” брати Грімм. Автори сайту “Європейського товариства охорони вовків від Червоної Шапочки” стверджують, що через цю казку в Європі винищили цих хижаків.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)