Картина Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану” в контексті повісті Гоголя “Тарас Бульба”
Епіграфи: “Наша Запоріжжя захоплює свободою, .піднесенням лицарського духу”.
І. Ю. Рєпін,
“Козацтво – широкий розмах російської природи. Це надзвичайне явище могутньої сили: його виштовхнуло із народних грудей вогнище страждань”
М. В. Гоголь
“Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають ті горді і міцні, мов леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!”
М. В. Гоголь
Ілля Юхимович Рєпін прожив довге, пройняте творчим горінням життя. Народився майбутній художник у місті Чугуєві Харківської
Улюбленими місцями дитячих забав Рєпіна та його однолітків став ліс, що розкинувся на схилах Дінця. Ще з дитячих років Рєпін познайомився з побутом України, її піснею, мистецтвом. Малювати почав дуже рано. Спочатку він розписував скрині та писанки.
У 1863 році, отримавши гроші за виконання великого замовлення, Рєпін їде до Петербурга, щоб навчатись у Академії художеств. Важко було юнакові
У 1881 році петербурзький комітет писемності розпочав ілюстрування деяких творів М. В. Гоголя. Рєпін виконав чотири малюнки для оповідання “Сорочинський ярмарок”.
З 1873 по 1876 рік Рєпін живе у Франції. У закордонну подорож Рєпін взяв із собою твори улюбленого письменника Гоголя і перечитав їх із великим задоволенням.
. У творах Гоголя на українську тематику Рєпін знаходив близькі його серцю картини. Цей вплив Рєпін відчував на собі упродовж усього життя. Так, наприклад, розповідаючи в листі до В. В. Стасова у 1874 році про картину чеського художника Ярослава Чермака “Поранений чорногорець”, він, захоплений романтичною насиченістю твору, пише: “Це справжнісінький Тарас Бульба Гоголя!”. Поява картини “Запорожці”, над якою Рєпін працював упродовж 13 років, має закономірні причини. Поряд із постійним інтересом художника до української історії великий вплив на нього справила творчість Гоголя, особливо повість “Тарас Бульба”.
Одним із останніх творів на українську тематику стала картина “Гопак”. Рєпін мріяв після завершення привезти цю картину на батьківщину. Незадовго до смерті Рєпін отримав від земляків запрошення приїхати на Україну. Та тяжка хвороба забрала життя великого російського художника. Рєпін помер 30 вересня 1930 року і був похований у своєму саду під горою, яка ще за життя була названа ним Чугуївською.
Учитель. Можна ще багато говорити про, роль України в художній спадщині Іллі Рєпіна. Але я хочу зосередити вашу увагу на тому, що художник брав участь у культурних заходах української громадськості, як, наприклад, в оформленні будинкумузею Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі й конкурсі на кращий проект пам’ятника Шевченку для Києва.
Рєпін був наставником молодих українських художників, його учнем став Микола Корнилович Пимоненко.
На картині художника все поіншому: герої нерухомі, наче застигли в якийсь момент. Так, художник зображає лише одну мить, але яку?! Митець підмічає події життя, спостерігає довго, терпляче, і, враз – настає визначна мить, коли художник каже:'”Миттєвість, зупинись!” Це дає можливість глядачеві домислити події, які були раніше, і ті, які ще відбудуться. Необхідно лише вміти прочитати картину, а для цього потрібно знати секрети живопису. У художника також своя абетка, свої “склади”, з яких твориться картина. Знаючи абетку живопису, можна стати співрозмовником художника.
Подивіться на репродукцію картини “Запорожці”. На яких персонажів ми одразу звертаємо увагу? На писаря, що сидить за столом, на козака з іронічним по
глядом, на козака в білому капелюсі та червоному жупані. Це головні герої картини, художник їх розмістив на передньому плані. Виразно зображені на картині козак у червоному жупані і білій шапці, що регоче; козак у червоній шапці, який сміється і, в пориві сміху, опустив кулак на голу спину сусіда; старий козак із люлькою. Найвиразніше зображений писар і козак, що стоїть позаду нього. Це – отаман Іван Сірко. Його погляд самовпевнений, іронічна посмішка на обличчі. Очі горять вогнем помсти ворогам.
Тараса Бульбу одразу ж можна впізнати. Це – козак у червоному жупані та білій шапцібирці. Він вже немолодий, статний і щиро радий гострому слову товаришів. Його сміх – сміх гордого, бувалого козака, який захищає Січ від ворогів. Андрієм художник назвав гарного молодого козака, який стоїть за спиною старого козака з люлькою. Андрій зніяковіло усміхається, він вражений веселою грубістю товаришів. Остап – неподалік від нього. Він стриманий у вияві своїх почуттів і цим нагадує гоголівського героя.
Звичайно, “Запорожці” не є ілюстрацією до повісті “Тарас Бульба”. Картина створена на основі серйозного вивчення документів і малюнків української історії. Але зв’язок між “Запорожцями” і повістю Гоголя дає підставу стверджувати, що виникнення задуму твору, присвяченого запорозькому козацтву, відноситься до часів навчання Рєпіна в Академії художеств, де часто бував Гоголь.
Списи за спинами запорожців, дим вогнища на задньому плані, що створює враження, ніби вся Січ зібралась позаду групи козаків і писаря. Сміх козаків гордий і відвертий. Це сміх сміливих і вільних людей, які не дають ворогам ступити на їхню землю. Запорожці, як і лицарі, були охоронцями віри. Вони були захисниками православ’я, стояли за Віру Христову. Зміст ідеї запорожців співзвучний змісту існування лицарського ордену.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)