Кайдашеві звички в сучасному житті (за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”)
Віра в Бога та дотримання Божих заповідей споконвіку лежали в основі виховання українців. Повага до старших, любов і злагода в родині, піклування про менших братів і сестричок, виконання справ по господарству – всього навчала українська сім’я. Впевнена, що саме так жила більшість українців. Не хочу навіть вірити в інші стосунки в родинах, як от у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. “Люби ближнього, як самого себе”, – повчає християнська мораль. Навчає цього і великий письменник, хоча прямо про це не сказано.
Вічною
У наш час багато сімей, де стосунки невістки і свекрухи схожі на ті, котрі описує письменник. Але ніколи не треба забувати, що краще поступитись чимось заради злагоди в родині, ніж постійно сваритись та битися. Зараз теж кожен намагається влаштувати тільки своє життя, захищає тільки свою власність. А коли люди все поділяють на “моє” і “твоє”, вони стають егоїстичними, грубими, черствими.
Підростаюче покоління іноді зневажливо ставиться до своїх батьків, як Карпо чи Лаврін. А все тому, що не можна затівати сварки в присутності дітей, принижувати чоловіка чи дружину. Лаврін і Карпо глузують з батька, не знаходячи пояснення його вчинкам: ходить до церкви, вірить у святу п’ятницю – і постійно заглядає до корчми. Карпо поводиться з батьком жахливо: кидається на нього, штовхає кулаками. Не краще ставлення сина й до матері: женеться за матір’ю з дрючком через усе село. Навіть така вродлива, поетична, приваблива, ніжна людина, як Лаврін, розгублює свої чудові риси характеру, коли справа доходить до сутичок за “моє” і “твоє”.
А чи мало зараз таких, як Мотря, котрі можуть кричати на рідну матір, підняти руку на свекруху? Якщо на таких прикладах росте підростаюче покоління, то як воно буде ставитися з повагою до бабусі? А коли виростуть діти, то де впевненість, що не дозволятимуть собі тих вчинків, які роблять мати з батьком зараз.
Нинішнє покоління пішло далі, і вже не здивуєш суспільство багатьма прикладами, про які й згадувати не хочеться.
Звичайно, в кожній сім’ї має бути людина, яка змогла б вчасно зупинити сварку, допомогти вирішити проблему. Це мала б бути мати сімейства – Кайдашиха. Вона ж працьовита і дбайлива господиня, любляча мати, але дуже деспотична, сварлива. Через ворожнечу з усіма вона не може зупинити жодного конфлікту, а ще більше розпалює вогонь неприязні. І тому стає посміховиськом для всього села.
Люди, основними інтересами яких є тільки те, хто в кого і скільки забрав, уже не здатні любити, прощати, сподіватися й вірити. Це, звичайно, егоїсти. Слід пам’ятати, що мірилом цінності людини є її порядність, культура, вихованість, працелюбність. Дуже часто ми не можемо поділити спадок, що дістався нам уже давно. Лишень погляньмо на себе, люди. Наші сварки і бійки смішні, бо ніщо не коштує так дорого, як мир і спокій у родині, у державі. Тож давайте будемо поважати старших, прислухатися до їх думки. Добре слово і розуміння може і робити набагато більше, ніж лайка, крик і бійка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)