Іжорський – герой містерії В. К. Кюхельбекера “Іжорський”
Багато років Кюхельбекером володів задум твору, присвяченого драмі його сучасника, героя часу “блискучого” і “нікчемного”. Поет використав досвід своїх великих попередників, зображували незнищенне бажання людини пізнати сенс буття і вловити таємницю “миттєвостей” життя. Використовуючи мотиви Гете та Шекспіра, Кюхельбекер створює оригінальну художню конструкцію, що відсилає читача до середньовічних ігрищам і Sakramentales. Містерія присвячена темі відновлення порваній в якийсь історичний момент зв’язку людини і Бога. І. –
Дрібна і велика нечисть водить свій хоровод навколо І., бажає “вичавити” із земного життя її “останній сік”. Розвивається тема любовних пригод героя, дана у світлі авторського іронічного коментаря: закоханість І. виникає не безпосередньо, а під впливом чарівного порошку, підкинутого його демонічним компаньйоном Потворою. Біси підштовхують І. до найбільш природним для нього самого вчинків, приводячи до зради і вбивства.
Лише втручання Доброго духу рятує героя для земного життя і подальшої дії. Третя частина містерії, відповідно до обраної формою, дуже проста по подіях, але виконана особливо важливого змісту, що стосується питань віри і безвір’я, злочину і покарання за нього. Поета цікавить розбіжність між тією роллю Чайльд Гарольда або Лари, яку відіграє І. у світських салонах, і істинним змістом його життєвої поведінки. Кюхельбекер відправляє героя в Грецію, яка бореться за свободу проти османського панування. Оточений героями війни (серед них є реальні історичні особистості), І. залишає думка про свою винятковість, а значить, і знехтуваним від Бога, піднімається до усвідомлення свого місця в світі, відновлює втрачену здатність чути і сприймати навколишній в гармонії. Смертельно поранений фанатиком-мусульманином, І. готовий, на думку автора, стати перед творцем. Він бачить образи вбитих ним коханої і одного, їх осіняють “вінці”, їх лик “блаженний і тихий”. І. вмирає, “простягаючи до них руки” (ремарка Кюхельбекера).