Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка
І. І. Франко – легендарний Каменяр. (Геніальний поет, видатний прозаїк і драматург, критик, публіцист і літературознавець, фольклорист і етнограф, перекладач. Видатний громадський діяч, борець за волю народу.)
ІІ. І. Франко – син сільського коваля.
1. “Правдива іскра Прометея злетіла з батькового ковадла…” (І. Франко на родився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі у родині хлібороба і коваля Батьківська кузня і стала для письменника першою життєвою школою.)
2. “Пісня і праця” – великі дві сили. (Мати письменника – ніжна
3. Тяжка доля поета. (Тюрми, приниження, переслідування жандармів, не справедливі звинувачення, непорозуміння обивателів і розлука з коханою – все це довелося пережити поетові на своєму життєвому шляху. Але тяжкі удари долі не зламали Франка, бо для нього – “лиш боротись – значить жить”.)
4. І. Франко – академія в одній особі. (“У важкі часи безправ’я і темряви, – писав П. Тичина, – він був для Західної України і університетом, і енциклопедією,
У тяжкий для трудового населення Галичини час встав на бій з темними силами реакції за соціальні права поневоленого народу.)
5. Шлях боротьби і тяжких випробувань. (Франко назавжди пов’язав свою долю з робочим людом, боровся проти неправди та соціальної несправедливості, активно пропагував революційні ідеї, закликав до боротьби, ставши в центрі громадського життя Галичини. Тричі був заарештований, але не змінив своїх ідейних переконань.)
6. Віра поета у світле майбутнє народу. (І. Франко був справжнім народним трибуном, пророком, який відчував у собі велику силу повести за собою мільйони безправних, змучених людей, вірив у світле прийдешнє народу України.)
7. І. Франко – корифей науково-літературного життя Західної України. (Твори великого Каменяра були вираженням його громадсько-політичних ідеалів, метою життя його було служіння інтересам українського народу і Вітчизні, загальнолюдським поступовим ідеям.)
ІІІ. “Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий”. (П. Загребельний)