Історичні реалії XVІ століття та їх відображення у повісті “Роксолана”
У XVІ сторіччі влада Османської імперії поширилась та зміцнилась. Годі й уявити державу таких обсягів і такої міці: з усіх старовинних міст поза впливом Імперії залишились тільки Рим та Сиракузи. Напади на тогочасну територію України були жорстокими та нищівними, найбільше страждало населення. Складні часи поневолення відбивались і в народній творчості:
Там в долині огні горять,
Там татаре полон ділять…
Один полон з жіночками,
Другий полон з дівочками…
Відомі своєю красою, українські дівчата потрапляли у полон до завойовників,
Головою Османської імперії був султан Сулейман Пишний. Скільки титулів мав цей правитель! Навіть, тінню Плаха на землі називали його піддані! Його владі підкорялись не тільки величезні території, а й сотні жінок-бранок, що потрапили до його гарему, викрадені з домівок. Постійні інтриги, що точились серед жіноцтва, встановлена багаторічними звичаями – ось життя гарему. Неабиякого розуму та підтримки потребувало життя в цьому місці, де за кожною посмішкою ховаються заздрість, злість. Дівчата, що потрапляли до гарему, проходили навчання під пиль мильним наглядом головного євнуха: їх навчали музики, співів, етикету, танців, хіба це навчання було самоціллю, хіба вони навчалися заради самовдосконалення? Найбільшою нагородою був прихильний погляд султана, бо кожна потай мріяла підвищитись над іншими, досягти вищого становища в ієрархії відносно того, що мала… От і все. Гордовиті чужинки, що не приймали закони та розпорядок гарему, каралися на смерть.
Читаючи про тогочасні традиції мусульманського суспільства, я раз по раз дивувалася, усе прочитане здалося мені якоюсь казковою екзотикою, чимось неймовірним. Але все це історична правда. Навіть коли автор повісті “Роксолана” Назарук і додав художній вимисел у свій твір, історичні відомості, побут, Спільний порядок османської імперії він змалював дуже точно! Насправді, його цінністьсть у деталях, прискіпливість до найменших історичних фактів є не тільки вершиною відповідального ставлення до письменницькою праці, а й великою допомогою читачеві, який може краще уявити, зрозуміти умови, в яких опинилась головна героїня.