Історична основа роману П. Загребельного “Роксолана”
Скільки страждань випало на долю українського народу. Століттями плюндрували українські землі вороги, забирали дівчат у гареми, розлучали сім’ї, вбивали старих.
Багато горя зазнала і родина рогатинського пана Гаврила Лісовського, про яку розповів П. Загребельний у романі “Роксолана”. “Кара була видно-таки зготована для всього Рогатина, бо не минало й трьох-чотирьох років, як на місто нападали чорні сили, палили його, грабивши, вбивали й полонили всіх, хто не встиг порятуватися в лісах…” У один з таких набігів забрали татари
Надії вмерли, жила у напівмаренні, але у глибині душі відчувала, що треба жити. “Тому сміялась і співала на невольничім ринку у Кафі, і на кадризі Сінамаги, і навіть у темних нетрях Бедестана”. Потрапивши до гарему
Павло Загребельний у романі “Роксолана” відтворив дивовижну долю окремої особи і цілого народу. Він показав, як вродлива, мудра, вольова полонянка-українка майже сорок років потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу.