ІРВІНГ, Вашінгтон

(1783 – 1859)

ІРВІНГ, Вашінгтон (Irving, Washington – 03.04.1783, Нью-Йорк – 28.11.1859, Таррітаун) – американський письменник.

Творчість Ірвінга відображає характерні особливості перехідного періоду від Просвітництва до романтизму. Відомий як творець американської романтичної новели та комічного нарису, його перу належать книги мандрів, а також біографії Дж. Вашингтона, X. Колумба, Магомета й англійського письменника О. Голдсміта. Ірвінг здобув визнання як один із найвидатніших американських гумористів, творець образів Нікербокера та Ріпа Ван

Вінкля.

Ірвінг народився у сім’ї заможного комерсанта, котрий імігрував замолоду з Шотландії та взяв у 1775 – 1882 pp. участь у боротьбі американців за незалежність. Майбутній письменник з дитинства приохотився до читання, перейнявся особливою цікавістю до творів англійських письменників, зазнавши помітного впливу Дж. Аддісона та Р. Стіла. Його мало приваблювала кар’єра адвоката, до якої він готувався за наполяганням батьків, а здійснивши свою першу подорож країнами Європи, він взагалі втратив до неї будь-який інтерес. Ірвінг побував у Італії, Швейцарії, Франції та Голландії; у 1804-1806 pp. проживав у Англії.

Повернувшись в Америку, він остаточно вирішив стати письменником.

Першими літературними спробами Ірвінга були нариси, які він підписував псевдонімом “Джонатан Олдстайл”, підкреслюючи вже самим звучанням обраного імені свою орієнтацію на взірці англійської прози XVIII ст. У 1807-1808 pp. спільно зі своїм братом Вільямом і письменником Дж. Полдінгом Ірвінг видавав гумористичний альманах “Салмагунді” (“Salmagundi”), який здобув йому успіх. У цьому альманасі (вийшло 20 випусків), сама жартівлива назва якого викликала посмішку (салмагунді – один із видів салату), публікувалися нариси про життя, звичаї та мораль міщан, розмаїті гумористичні замальовки, замітки, смішні пародії на кшталт “світської хроніки”, “нотаток мандрівника”, “листів моряка”, “родинних спогадів”. Досвід нарисовця й описувача побуту Нью-Йорка, міста, яке наприкінці XVIII ст. було порівняно невеликим голландським поселенням, дуже допоміг Ірвінгу в наступній літературній діяльності – і при створенні новел, і при написанні “Історії Нью-Йорка” (“Knickerbocker’s History of New York”, 1809). Сімнадцять років Ірвінг провів у Європі (1815-1832): він представляв фірму своїх братів у Англії, був аташе американського посольства в Іспанії. У ці роки й були написані такі його твори, як “Книга ескізів”(“Sketch Book”, 1819), “Брейсбріджхол” (“Bracebridge Hall”, 1822), “Оповідки мандрівника” (“Tales of a Traveller”, 1824), “Завоювання Гренади” (“Conquest of Granada”, 1829), “Легенди Альгамбры” (“Legends of Alhambra”, 1832). Ці книги принесли Ірвінгу славу та визнання за межами Америки, зробили його ім’я відомим у Європі. Повернувшись на батьківщину, Ірвінг видав “Мандрівку у прерію” (“A Tour on the Prairies”, 1835), “Асторію” (“Astoria”, 1836), “Пригоди капітана Бонвіля у Скелястих горах і на Далекому Заході” (“Adventures of Captain Bonneville”, 1837). У 40-50-x pp. Ірвінг писав книги біографічного характеру. Три наступні десятиліття свого життя він провів у маєтку “Підсоння”, цілковито присвятивши себе літературній праці. Багаторічні дружні зв’язки пов’язували Ірвінга з В. Скоттом та Ч. Діккенсом.

Ірвінг був дуже добре обізнаний з літературою європейських країн. Своєрідно відобразилися в деяких його творах мотиви творчості німецьких романтиків (опов. “Наречений-привид”), чимало дало йому знайомство з історичними романами В. Скотта. Проте його творчість не позбавлена національної самобутності. Одним із перших в американській літературі Ірвінг звернувся до фольклору. Теми й образи усної народної творчості індіанських племен і колоністів з Англії, Франції, Голландії, що осіли на американській землі, поєдналися в його творах з відображенням дійсності сучасної письменникові Америки. Місце дії оповідань Ірвінга – береги Гудзону, схили Аппалачів, американські прерії, Нью-Йорк, який розбудовується швидкими темпами; проте події цілої низки творів американського письменника відбуваються за межами США – в Іспанії, Англії.

Характерні риси новелістики Ірвінга – цікавість і гострота сюжету, поєднання серйозного та смішного, романтичної іронії з раціоналістичним первнем. Надприродне й казкове логічно пояснюється. Ірвінг висміює те, що було “містичним”, іронізує над “недосяжним”, “незбагненним”, реалії побуту поєднує з вигадкою, політ фантазії з умінням відтворити особливості місцевого колориту та національного характеру. Поєднавши ілюзію з реальністю, Ірвінг значною мірою визначив шляхи розвитку американського романтизму, виступивши попередником Н. Готорна, Е. По, Г. Мелвілла. Одним із перших в американській літературі він звернувся до теми конфлікту мрії та дійсності, вирішуючи її у властивих йому тонах м’якої іронії. Демократизм поглядів письменника ніколи не переходив у політичний радикалізм.

“Історія Нью-Йорка” дає уявлення про ранню творчість Ірвінга. Повна назва цього твору така: “Історія Нью-Йорка від створення світу і до кінця голландської династії, що міститься серед багатьох дивовижних і цікавих матеріалів, незбагненні родуми Волтера Сумнівного, руйнівні проекти Більша Впертого та лицарські подвиги Пітера Твердоголового – трьох голландських губернаторів Нового Амстердама; єдина достовірна історія епохи з усіх, які коли-небудь були й будуть опубліковані, написана Дідріхом Нікербокером”. У назві відтворена іронічна атмосфера оповіді про ту пору Нью-Йорка, коли місто, власне, ще тільки перетворювалося у поселення голландських колоністів. Розповідь ведеться від імені вигаданого персонажа Нікербокера і витримана в стилі лукавої пародії на вчені трактати, написані у формі хронік. Передаються фарсові ситуації, йдеться про мораль обивателів Нового Амстердама (так називалося місто при його заснуванні), висміюється тупість влади і хитрість спритних ділків. Відтворюється панорама патріархального життя, на яку наступають енергійні підприємці. Не ідеалізуючи старовину, автор відвертий у своїй антибуржуазній тенденції. Він сміється над простодушними та наївними диваками, які повільно думають і ще повільніше діють. Вони так багато сплять і їдять, що втрачають здатність рухатися в необхідному темпі. Світ Нового Амстердама зображений у тонах доброго гумору. Непересічна художня знахідка письменника – образ оповідача Нікербокера, ім’я якого стало прозивним, дивакувата й симпатична людина докладно та з неабиякою фантазією розповідає про милу її серцю старовину. Новим явищем в американській художній прозі стала романтично-вільна форма чергування побутових сцен, міркувань Нікербокера й авторських відступів, звернення до літературної містифікації, використання новели, що обрамлює розповідь.

Один із ключових творів Ірвінга – оповідання “Ріп Ван Вінкль”. В історії героя цього оповідання фантастична вигадка уживається із зображенням реальності. Простий і добродушний Ріп, котрий живе у селі, заснованому першими голландськими поселенцями на березі Гудзону біля підніжжя Кастильських гір, заснув глибоким сном на схилі пагорба і прокинувся аж через 20 років. “Прокинувшись, Ріп побачив себе на тому ж зеленому горбі”, але все навколо змінилося: “Село розрослося й стало багатолюднішим, замість колишньої незворушності та сонного спокою у всьому проступали діловитість, наполегливість, метушливість”. Ріп дізнається про події, що змінили вигляд рідних йому місць: “Довідався він і про війну за незалежність, і про звільнення від ярма Старої Англії, і, зрештою, що сам він перетворився з підданого короля Георга III у вільного громадянина Сполучених Штатів”. Але така людина, як Ріп, не змогла вписатися в “чужу” реальність; інші люди сприймали його “як живий літопис давніх довоєнних часів”.

З біографією X. Колумба, написаною Ірвінгом, був знайомий Т. Шевченко, про що він згадує у повісті “Художник”. Окремі твори Ірвінга переклали в Україні Г. Чикаленко та Р. Доценко.

Н. Михальська