“Іліада” Гомера: вигадка й правда Героїчною подією для греків була Троянська війна (XIII ст. до н. е.), яка відбулася десь за три-чотири століття до створення епосу про, неї. Що ж то були за події? Тривалий час Троя вважалася вигадкою, і, отже, вигаданими вважалися і події Троянської війни. Але 1870 року, тобто зовсім недавно, археолог-аматор Генріх Шліман, німецький купець, на заздрість сон мишу невдах-професіоналів… розкопав Трою! Оце була сенсація! Про неї говорила не те що Європа – нею марив увесь світ. Троя таки існувала! Існували і Гектор,
і Ахілл, і Зевс. Та плутати людей із небожителями, міф з реальністю не можна. І безліч дослідників: істориків, філологів, етнографів стали шукати, де в “Іліаді” правда, а де – вимисел. Допоміг їм у цьому архітектор з Великобританії Майкл Вентріс. Йому тоді було лише тридцять років (через три з половиною роки він загинув у автомобільній катастрофі). Саме про відкриття Вентріса написав відомий учений С. Лур’є: “Йому вдалося зробити найзначніше і найбільш неймовірне відкриття в науці про античність з часів епохи Відродження”. У чому полягає це відкриття? Під час розкопок на острові Кріт, у “багатих
золотом Мікенах”, де володарював ватажок греків у Троянській війні Агамемнон, а також у Пілосі та інших місцях Балканського півострова археологи знайшли декілька тисяч глиняних табличок з невідомими письменами. Це сталося наприкінці XIX століття. Ви уявляєте собі, що тут почалося! До їхньої дешифровки було залучено безліч людей: від істориків античності до військових шифрувальників, були задіяні дешифрувальні машини всіх контррозвідок світу (робота тривала понад півстоліття). Все марно! Таємничі письмена були умовно названі “лінійним письмом Б” і визнані такими, які не дешифруються. 1 ось 1953 року Майкл Вентріс розшифрував те загадкове “лінійне письмо Б”. Прочитавши загадкові письмена, вчені дізналися ось про що. На початку II тисячоліття до нової ери на Балканах з’явилися племена греків-ахейців. Десь до середини цього тисячоліття на півдні півострова склалися рабовласницькі держави. їхні царі (базиліки по-сучасному – царі) жили у містах за міцними, циклопічної кладки мурами. Ахейці стали поглядати навкруги, “чи нема країни, щоб загарбать…” Серед інших ахейці завоювали й острів Крит. А на Криті існувала висока й витончена культура, вплив якої зазнавали на собі ахейці. Після завоювання Криту ця культура остаточно стала спільною для греків і критян. На північному заході Малої Азії був ласий для ахейців шматок – місто-держава Троада із столицею Троєю, або Іліоном. Троада була багата, вирізнялася зручним для торгівлі розташуванням, родючим грунтом тощо. І ахейці прагнули загарбати Троаду! Більшість учених датують Троянську війну 1200 р. до н. е. Троада була загарбана, а Троя (Іліон)- зруйнована. Але “бере вовк, та бере й вовка”… Троянська війна була початком кінця ахейської військової могутності. Незабаром на Балканах з’явилися нові грецькі племена – дорійці. Поруйнувавши культуру ахейців, вони почали створювати свою. Але руйнувати набагато простіше й швидше, ніж будувати. Храми заростали травою, міста занепадали, забувалася писемність, мистецтво, ремесла. 1, звичайно, забувалося минуле. Як то кажуть, рвався ланцюжок подій… А окремі ланки цього ланцюжка міфологізувалися, обростали безліччю домислів. Деякі ж ланки з різних кінців ланцюжка справжніх подій з’єднувалися між собою, деякі – просто випадали. Розповіді про героїв і богів, факти історичні та вигадані перемішувалися, утворилась така собі суміш із правди та вигадки.
