Ідеал дівчини в оповіданні Пантелеймона Куліша “Орися”
Пантелеймон Куліш – це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій. У центрі романтичного оповідання-ідилії “Орися”, цього маленького шедевра, – зміна поколінь, ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація козацько-старшинського побуту. У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію “дівочого серця”. Сотникова дочка Орися – головна героїня однойменного
Та все-таки в центрі оповідання – внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням У сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого козака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до нескінченного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже “ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури”. Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь – молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї улюбленої героїні. “Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві”.
Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.