“І на оновленій землі…” (за поезіями Т. Шевченка)
Сьогодні слава Тараса Шевченка росте з дня в день, а вдячність земляків стає безприкладною. Жоден народ не згадує своїх великих синів так сердечно, як українці Шевченка.
У своїх творах Кобзар, ніби в чистому дзеркалі, розкрив образ страшної дійсності й славного минулого українського народу, щоб ми на цей образ дивилися і розуміли своє становище у світі і в житті, щоб тужили за минулим добром, боролись з сучасним лихом та здобували краще майбутнє. Основою того кращого майбутнього, вважав поет, є воля і державна незалежність.
Шевченко в
Майбутнє суспільство уявлялось поетові як “нова хата” (“Світе ясний…”), “сім’я вільна, нова” (“Заповіт”), де діятиме “новий і правдивий закон” (“Юродивий”), влада народу, де переможуть людяність і добро:
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, . І будуть люде на землі.
Мріялось Шевченкові, що у вільному суспільстві люди працюватимуть не на панів, а на себе.
У вірші “Сон” знеможеній кріпачці, що
…син Іван,
…На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі…
У вірші “Ісаія. Глава 35” знаходимо найповніший вираз нового суспільства демократичного ладу. Пророцтва Ісаії є джерелом шевченкового наслідування. Вірш починається метафоричною картиною – звертанням поета до землі, яка поки що дощами “не политая”, квітучими “злаками не повитая”. Відчувається сильне бажання Шевченка бачити землю оновленою; поет уже наперед радісно вітає землю з тим, що вона розпуститься й зацвіте. Тому вигук “Радуйся!” повторюється.
Революція для поета – Божий суд, Господнє диво, тому автор звертається до всіх темних і незрячих – довготерпеливих, у яких, нарешті
…спочинуть невольничі Утомлені руки, І коліна одпочинуть, Кайданами куті.
І “святая на землю правда прилетить”.
Найбільше “чудо” нового ладу, за Шевченком, – воля, добро, справедливість.
Прорветься слово, як вода, І дебрь – пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться і потечуть Веселі ріки!? Скільки віри!?
Своїм життям, своєю наскрізною українською вдачею Шевченко є прикладом невтомного борця за волю, апостол правди, миру та братання. Він зробив наше слово, що грає, і мечем, що рубає, універсальним інструментом наших думок і почуттів, а визволивши українця з рабських оков, блазня – весельчака і наймита-попихача, поставив на сторожі національну та державну незалежність.
Без нього… Хто знає, що було б з нами…
(2 votes, average: 4.00 out of 5)