Гумор – характерна риса українців (за поезією В. Самійленка)
Народна приказка говорить: “Де два козаки – там три гетьмани”. Але мені хочеться перефразувати її: “Де два українці – там три гумористи”. Щоб переконатися у правдивості цих слів, варто лише почитати наші прислів’я та приказки, послухати жартівливі пісні. Мені здається, що лише українці так тонко і влучно можуть висміювати власні вади. “Зробив, як чорт летів та крила звісив” або “Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть…” – тонко, з гумором, а головне повчально.
Згадаймо історію, як козаки “новеньких”
Веселу вдачу українців відзначав Т. Масенко, характеризуючи видатного гумориста Остапа Вишню:
За правду – й смерті не боявся,
І не писав тріскучих од,
І все життя з біди сміявся,
Як запорізький мій народ.
Гумор і сміх – це не лише розвага. Сміх – це небезпечна зброя. Говорять, що сміху боїться навіть та людина, яка не боїться нічого.
Вірш “Патріоти” вразив мене своїм сучасним звучанням. Чи не бачимо ми щодня на екранах телевізорів двох хлопців-патріотів? Один у “широкій промові народні права боронить”, а другий доводить думку про “давність своєї культури”… Усі вони “гукають і махають руками”, з високих трибун говорять про любов до народу. А де ж той третій хлопець, про якого писав В. Самійленко? Мабуть, він – це всі ми, бо слухаємо голосні промови і нічого не робимо. Тому щодня на вулицях бачимо “мільйони голоти, і темність, і вбожество їх”.
Звичайно, гостра сатира не могла тоді та й не може зараз в одну мить ліквідувати всі вади суспільства. Але вона змушує кожного з нас замислитися і зробити перший крок – позбутися власних недоліків. Якщо це зроблять всі, то життя стане кращим. Отже, давайте сміятися сьогодні; щоб не плакати завтра.